Олексій Кісілішин воював в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, знову став на захист України у складі полку “Азов”. У травні минулого року потрапив у Маріуполі у полон. 29 липня воїн загинув під час теракту в російській колонії для військовополонених в Оленівці.
У 2014 році Олексій Кісілішин, випускник Маріупольського вищого професійного училища, планував складати ЗНО і вступати в університет. Мріяв вивчитися на ветеринара. Однак через російську агресію в Донецькій області не було можливості складати іспити, і випускники мали їхати в інші регіони.
“Льоша зібрав усі документи і сказав, що їде до Києва. Я дала синові гроші, посадила на потяг, а коли наступного дня подзвонила, щоб запитати, як справи, він повідомив, що до вишу не вступатиме, бо приєднався до полку “Азов”. Тоді йому було всього 17 років”, — каже пані Ганна, мама Героя.
На службу у полк Олексій подався разом зі своїм батьком Олександром. Пліч-о-пліч чоловіки захищали рідну Донеччину, визволяли Маріуполь, були під Широкиним.
“Перший раз ми зустрілися, коли на службу привезли нових рекрутів, — згадує посестра Героя Олена Мосійчук-Мальок. — Я глянула на нього і подумала, що він ще зовсім дитина. Запитала: “Що ти тут робиш?” А він мені: “Я з Маріуполя, прийшов захищати своє місто”.
“Льоша був дуже простий, завжди мала відчуття, ніби знаю його з дитинства, — каже Олена. — Ми разом приносили з позицій на базу тварин, лікували і шукали їм нових власників. А якось у нас на базі навіть жила левиця, яку назвали Україна. Ми її вилікували і віддали в реабілітаційний центр”.
Любов до тварин і бажання їх захистити в Олексія були змалечку. Коли йому виповнилося 12 років, він уперше сам вилікував покинуту собаку.
“Була зима, — розповідає мама Героя. — Наші сусіди завели собі породистого пса, а старенького собаку виставили за двері. Він захворів і дуже схуд, став припадати на задні лапи. Син переніс його в наш двір, зробив будку, розпитав у ветеринара, якими препаратами можна лікувати собаку. І виходив його”.
З часом Олексій Кісілішин залишив службу в армії й повернувся до Маріуполя. Там відкрив власний притулок для диких тварин. “Син виходжував лисиць, лебедів, котів... Знаєте, він сам так добре не харчувався, як годував тварин”, — каже пані Ганна. Згодом Олексій переїхав до Києва, працював у Центрі порятунку диких тварин.
За десять днів до початку великої війни Олексій Кісілішин повернувся до рідного Маріуполя. “24 лютого ми прокинулися від вибухів, — каже пані Ганна. — Син сказав: “Мамо, я йду по зброю. Буду захищати Маріуполь і вас”. Відмовляти його в мене навіть думки не було”.
Олексій був стрільцем-зенітником 1-го батальйону окремого загону спеціального призначення “Азов”. Поряд з ним знову воював його батько.
Востаннє Ганна Кісілішина спілкувалася із сином 7 травня. А 18 травня військові з “Азовсталі”, зокрема Олексій та його батько Олександр, потрапили в російський полон.
Окупанти вивезли Олександра у Росію, а Олексія — в Оленівську колонію. У ніч на 29 липня росіяни влаштували теракт в Оленівці, тоді загинули 53 українські захисники. Серед них був і Олексій Кісілішин. Батько Героя дізнався про загибель сина, коли повернувся додому з полону.
Олексія Кісілішина посмертно нагородили першою Всеукраїнською зоозахисною премією. Її отримали батьки — Ганна та Олександр. Прощання з героєм відбулося на Байковому кладовищі у Києві.
