Владислав Свирида із Кам’яниці, що на Закарпатті, навчаючись на другому курсі університету, добровільно приєднався до війська. Рішення прийняв після того, як на передовій важке поранення дістав його батько. Воював в “Азові” старшим кулеметником, пройшовши перед тим вкрай важкий вишкіл.
“Щодня дякувала Господу за те, що дав мені таких чудових дітей. Владислав та його сестричка Даниїла — двійнята, — розповідає мати воїна Людмила Свирида. — Дочка росла більш самостійною, а син, як то кажуть, був маминою дитиною. Влад любив грати у футбол, брав участь у всеукраїнських іграх з фізично-військовою підготовкою, зокрема “Джурі”. Спочатку був лише гравцем, а потім — наставником. Після дев’ятого класу вступив у Мукачівський військовий ліцей. Мабуть, на Влада вплинув друг Юрій, який на два роки старший і теж там навчався. Я підтримала вибір сина. Бо в ліцеї він дуже подорослішав, а головне — був щасливий, йому подобалося навчання. Владислав мріяв вступити до Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, але не пройшов медичної комісії, бо мав кілька операцій на нозі. Син тоді дуже засмутився”.
Зрештою юнак подав документи на юридичний факультет Ужгородського національного університету. “Коли син був на першому курсі, почалась велика війна, — додає пані Людмила. — На початку березня мій чоловік пішов на фронт добровольцем. Влад рвався із татом, але якось переконали його не кидати навчання. Наприкінці грудня під Кліщіївкою чоловік дістав важке поранення й опинився у лікарні. Тоді Влад остаточно вирішив воювати. Сам пішов до військкомату і навесні 2023-го заявив, що їде на вишкіл в “Азов”. Чоловік дуже сварив його, ми з дочкою плакали, але син був непохитний. Довелось змиритися. Ви б бачили, які важкі завдання треба було виконати, щоб отримати шеврон від батальйону. Але мій син то все здолав. Я дуже переживала і водночас гордилась ним”.
На посаді старшого кулеметника Владислав Свирида (позивний “Хан”) воював на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині. Мати додає — на війні син дуже змінився. “Він глянув смерті у вічі. Якось біля Влада розірвалась міна. Якби не присів, то загинув би. Про це син лише татові зізнався, — мовить далі пані Людмила. — Побратими казали, що син мав твердий характер, був людина слова, дуже відважний та сильний. Терпіти не міг, коли люди у формі зловживали спиртним. Влад не раз казав, що ця війна надовго, але перемога буде за нами. Коли востаннє був у відпустці, намагався якомога більше спілкуватися з рідними та друзями. Дуже мало спав, хотів усіх побачити. Ніби відчував, що це наші останні зустрічі”.
Владислав Свирида загинув від снайперської кулі 9 серпня 2023 року. Сталось це під час штурму на території Серебрянського лісництва, що на Луганщині. Поховали воїна у рідній Кам’яниці з військовими почестями. Бійця посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
