А якщо завтра Янукович ти

Немає змiсту обговорювати причини цього явища -- усiм уже все зрозумiло.

Важливiше iнше запитання: чи готова опозицiя до того, аби перебрати владу? Чи здатна запропонувати iнший пiдхiд до управлiння державою -- справедливiший, мудрiший? Чи має опозицiя власний та ефективний кадровий потенцiал, аби на державних посадах нарештi опинилися не куми, свати, водiї i масажисти нових керiвникiв країни та їх оточення, а менеджери-державники зi свiтлими головами та чистими помислами?

Про це ми сьогоднi говоримо з першим Президентом України Леонiдом Кравчуком, народним депутатом шести скликань Ярославом Кендзьором, а також полiтологами Володимиром Фесенком та Ярославом Макiтрою.

- Якщо українська опозицiя здобуде владу, чи готова вона, на вашу думку, її ефективно реалiзовувати через менеджерiв зi свого партiйного середовища?

В. Фесенко: - Проблема кадрiв та кадрового резерву - то кара Божа для усiх без винятку полiтичних сил в Українi. Це одна з найболючiших проблем нинi як для правлячої партiї, так i для партiй опозицiйних, оскiльки усi вони за весь час свого iснування настiльки захопились розкраданням України та власним збагаченням, що не придiляли анi найменшої уваги формуванню ефективної кадрової полiтики. I тепер вони опинились перед фактом: навiть для того, аби щось украсти, вони вже не можуть знайти ефективного менеджера!

Тому опозицiї зараз треба не лише розробляти стратегiю повернення собi влади, а й формувати майбутню управлiнську команду. Вона повинна складатися не стiльки з представникiв депутатського корпусу та барикадних бiйцiв, скiльки з талановитих управлiнцiв.

- Ви вважаєте, що партiя має ставити на важливi посади не лише своїх членiв?

- Я, наприклад, вже давно i послiдовно виступаю проти того, щоб члени партiї працювали на державнiй службi. Чиновник будь-якого рiвня повинен вирiшити для себе: або вiн працює на  державу, або на партiю. В iншому разi конфлiкту iнтересiв не уникнути. Це вже ми проходили у 2004 -- 2005 роках, проходимо i зараз при Януковичу. I бачимо, що спроби партiйного керiвництва управляти державними органами призводять лише до економiчного колапсу та ще бiльшої корупцiї. Вiдтак лише професiйнiсть, управлiнськi здiбностi та жорсткi антикорупцiйнi вимоги мають бути головними критерiями пiдбору кадрiв. У депутатських списках опозицiї людей iз такими якостями бачу дуже мало. I ще менше їх у мiсцевих недорозвинених партосередках.

Л. Кравчук: - За 20 рокiв незалежностi в Українi не прийшла до влади жодна полiтична сила, яка сформувала б ефективну, системну та некорупцiйну кадрову полiтику.

Наразi бачу, що й нинiшня опозицiя, прийшовши до влади, навряд чи зумiла б знайти у своїх лавах
достатньо професiйних кадрiв, аби укомплектувати ними усi 25 регiонiв України. Це у США, де головнi партiї iснують вже сотнi рокiв, кадровий управлiнський резерв поповнюється постiйно, з поколiння в поколiння. У наших опозицiонерiв такого запасу, звiсно, немає. Тому я на мiсцi опозицiї не покладав би у цьому планi великi надiї на партосередки.

Я. Макiтра: - Як на мене, то досвiд Ющенка, вiнцем якого став прихiд до влади Януковича, мав би бодай чогось навчити нашу опозицiю. Але складається враження, що цього не вiдбувається. Наприклад, у центральних регiонах України, де одна з опозицiйних партiй мала дуже мiцнi форпости, нинi лютує внутрiшньопартiйна вiйна. Люди, якi фактично створювали осередки, раптом опинилися за бортом, бо так вирiшив лiдер. Таке обов'язково траплятиметься i при розподiлi портфелiв у виконавчiй владi, якщо вона формуватиметься за партiйними ознаками. Прийняття ефективних кадрових рiшень буде замiнене мiжпартiйними торгами за "своїх" людей. Для опозицiї це суїцидальний шлях, але я не впевнений, що вона знову свiдомо на нього не ступить.

Я. Кендзьор: - Можу сказати щиро i вiдверто: щодо партiйних осередкiв, то вони у бiльшостi опозицiйних сил надзвичайно анемiчнi, навiть у Захiднiй Українi, яка завжди вирiзнялась своєю полiтичною активнiстю. В iнших областях узагалi пустка. Тому я доволi скептично ставлюся до цiєї наразi гiпотетичної можливостi взятття опозицiєю важелiв державного управлiння через залучення свого членства.

Є ще одна важлива проблема. Нинiшня опозицiя на 70 вiдсоткiв сформована з колишнього кадебiстського та компартiйного активу. I скiльки б вишиванок вони на себе не повдягали, все одно з-пiд них стирчить сексотiвське минуле. Тому я маю великi сумнiви, що цi люди зможуть по-новому дивитися на майбутнiй економiчний i суспiльний розвиток країни.

А ще менi дуже дивно, що новi i нiбито радикальнi сили, якi, iдучи в парламент, обiцяли провести люстрацiю наших полiтикiв, опинившись у депутатських крiслах, геть про все забули i тепер перебувають у союзi з тими, кого збиралися люструвати. Не менше дивує i те, як в опозицiйних лавах опиняються такi люди, як Табалови, як Дубневич, який неодноразово був фiгурантом корупцiйних розслiдувань. На мою думку, це - засланi козачки, i життя це доводить. Тому з опозицiї таких треба гнати мiтлою, доки вона не прийшла до влади.

- Експерти з державного управлiння стверджують, що для змiни ситуацiї в країнi насправдi достатньо кiлькох сотень партiйно нейтральних, чесних та ефективних фахiвцiв, поставлених на ключовi державнi посади. Мовляв, потрiбна лише полiтична воля влади. Яка ваша думка?

В. Фесенко: - Сотнi людей замало навiть для того, щоб захопити владу, - хiба що у якiйсь африканськiй країнi. Тим бiльше щоб втримати її й ефективно нею розпорядитися. Так, для перших крокiв, тобто для змiни системи управлiння, початку реформ, оновлення влади, можливо, 200-300 чоловiк i вистачило б. Але для того, щоб, наприклад, розпочати серйозну боротьбу з корупцiєю, нам потрiбнi кардинальнi змiни у правоохороннiй та судовiй системах. А тут уже йдеться не про сотнi, а про тисячi, якщо не десятки тисяч спецiалiстiв. Тобто в деяких державних iнститутах потрiбна справжня кадрова революцiя, без якої якiснi змiни у країнi неможливi.

Л. Кравчук: - Є три основнi риси, якими повинна бути надiлена людина на будь-якiй державнiй посадi: здiбнiсть, знання, полiтична воля. Я б не ставив, як дехто, питання однобоко: мовляв, чесний патрiот може докорiнно змiнити ситуацiю. Нi, не може, якщо вiн не професiонал. Якщо ж ми говоримо про справжнього патрiота-професiонала, то, на мою думку, навiть десяток таких
людей могли б сформулювати стратегiю, засадничi принципи управлiння, тобто фiлософiю дальшого життя держави. Цi люди дiбрали б собi вiдповiдних заступникiв, i врештi так сформувалась б нова управлiнська вертикаль вiд столицi й до кожного району.

Звiсно, цей процес мав би вiдбуватися пiд жорстким контролем не лише фiгурантiв верхньої частини цiєї вертикалi, а й всього суспiльства. Бо вертикаль ця мала б будуватися з високоморальних фахiвцiв, яких шукали б не у партiйних коморах, а у iнтелектуальних скарбницях громади. На жаль, на мою думку, таким кадровим резервом опозицiя нинi не володiє. I, що особливо прикро, навiть не виявляє бажання ним володiти.

Я. Макiтра: - Згоден. Якби нова влада i новий Президент реально знайшли хоча б десять таких людей, то це було б семимильним кроком України вперед. Але наївним було б думати, що цi люди за короткий час змогли б вибудувати якiсно нову вертикаль влади. Крiм того, на це потрiбен був би не лише час - потрiбна непохитна полiтична воля.

Я. Кендзьор: - Так, десять-п'ятнадцять правильних людей на ключових постах можуть покласти початок новому кадровому реформуванню в Українi. Однак я вкрай скептично налаштований щодо того, що цi люди мають вийти iз середовища нинiшньої опозицiї. Коли спостерiгав за виборчою парламентською кампанiєю, у мене складалось враження, що лiдери цiєї опозицiї зробли усе, аби у Раду не потрапили люди чеснi, принциповi та досвiдченi. Натомiсть вони протягли туди купу всякого непотребу. 

- Отже, пiдсумовуючи: що потрiбно опозицiї, щоб, здобувши омрiяну владу, вона знову не повела Україну "колами пекла"?

В. Фесенко: - Свого часу кадрова проблема гостро постала перед президентом Грузiї Саакашвiлi. Однак йому вдалося максимально швидко сформувати нову правлячу команду, оскiльки вiн подбав про це заздалегiдь, ще коли боровся за владу. Вже за рiк до приходу на президентську посаду у нього навпроти кожного важливого державного поста стояли прiзвища авторитетних та фахових людей. Причому у бiльшостi своїй люди цi перебували поза полiтикою. Ось таким шляхом мала б iти i наша опозицiя.

Я. Макiтра: - Треба зламати одну дуже небезпечну тенденцiю: потужний громадський лiдер, професiонал, моральний авторитет у нас нiколи не зможе наблизитися до партiйного лiдера, бо вiн сприйматиме його як особисту загрозу i робитиме усе, аби той завжди залишався у тiнi. Заради справедливостi варто сказати, що ця тенденцiя потроху ламається, свiдченням чого є часткове
оновлення партiйних спискiв опозицiї на минулих виборах. Але це, звiсно, крапля в морi.

Я. Кендзьор: - Оптимальним був би такий варiант: опозицiя виборює владу, а тодi, якщо б Всевишнiй дав розум її лiдерам, оголошує всеукраїнський конкурс на замiщення найвищих державних посад, залучаючи до управлiння країною людей чесних, патрiотичних та професiйних. А таких серед нас насправдi чимало, i з них ми насправдi могли не один, а п'ять реформаторських урядiв сформувати! Але для цього насамперед потрiбне незламне та щире бажання опозицiйних керманичiв зробити нарештi щось не лише для себе, а й для цiєї багатостраждальної країни.

Л. Кравчук: - Сьогоднi основними чинниками кадрового добору на керiвнi управлiнськi посади є належнiсть до певного бiзнес-середовища, особистi стосунки, лобiювання представникiв кланiв, особиста вiдданiсть тощо. Це потрiбно нещадно ламати.

Крiм того, не треба соромитись йти вчитися у захiднi iнституцiї. Наприклад, Нацiональна школа адмiнiстрацiї при прем'єр-мiнiстровi Францiї -- один зi свiтових лiдерiв у пiдготовцi кадрiв для вищих органiв влади, випускники якої володiють повним баченням управлiнського процесу i здатнi брати участь в ухваленнi найскладнiших рiшень. Дуже позитивним є також досвiд функцiонування Федеральної вищої школи державного i мунiципального управлiння Нiмеччини чи Канадської школи державного управлiння. Думаю, цi країни пiшли б нам назустрiч.

Однак нам нiхто не допоможе, якщо опозицiонери, якi ставитимуть перед собою такi амбiтнi цiлi, як оновлення нацiональної управлiнської елiти, по-справжньому не вiритимуть в те, що роблять.

Юрiй ГРИЦИК