Цього року Никодиму Лисаку виповниться 70. А 3 січня йому вручать диплом магістра Чернівецького національного університету.
— До вступу в університет я вже мав три вищі освіти, — каже "Експресу" Никодим Матвійович. — Закінчив історичний факультет ЧНУ, згодом отримав диплом тренера й викладача фізкультури, під час служби в армії вивчився на військового психолога.
Працюю за спеціальністю фізіотерапевт, ерготерапевт та лікар-реабілітолог, допомагаю людям, що мають проблеми з опорно-руховим апаратом. Займаючись практичною медициною, відчув, що бракує теоретичних знань. Тож і сів на студентську лаву.
— Чи не важко було вчитися?
— Було цікаво. А там, де цікаво, труднощі нівелюються. Був упевнений у своїх силах. Хоча давалося нелегко. Графік був дуже напружений. Зранку — лекції, семінари. А після обіду — прийом пацієнтів та читання лекцій у моєму центрі. Займався у вихідні. На лекціях постійно конспектував, позаяк ще не освоїв досконало сучасну техніку. За перший семестр вийшов у групі на чільне місце за рейтингом. А потім було соромно здавати позиції серед одногрупників віком 22 — 25 років. Було б ніяково, якби викладач під час занять щось запитав, а я не міг би відповісти. За підсумками півторарічного навчання на магістратурі я здобув найвищі показники на своєму курсі й третє місце у загальнофакультетському рейтингу.
— Як сприйняли одногрупники студента старшого віку?
— Спілкувалися на рівних. Допомагали, підказували, самі просили поради. У студентському середовищі почувався набагато молодшим. У душі відчував себе на 36.
— Чи є бажання здобути ще одну вищу освіту?
— 22 грудня я успішно захистив магістерську роботу на тему “Відновлювальна терапія при патології опорно-рухового апарату”. Одним із рецензентів був завідувач кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії Буковинського державного медичного університету, професор Володимир Васюк. Він рекомендував мою роботу для втілення у практику. Під час захисту натякнув, що варто над нею попрацювати — і можна захищати кандидатську дисертацію. Але якщо буду займатися наукою, менше часу залишиться на практику.
Я намагаюся постійно самовдосконалюватися. Адже в медицині потрібно тримати руку на пульсі життя. Лише тоді можна досягти позитивних результатів. Навіть після отримання диплома не перестану вчитися. Не обов’язково сідати на студентську лаву. Є курси підвищення кваліфікації, є багато інформації про нові досягнення медицини.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж з осетрової ферми
