У храмі Різдва Христового у Вифлеємі постійно горить оливна лампада, яка символізує світло Христового народження. Щороку напередодні одного з найбільших християнських свят скаути поширюють цей вогонь з місця народження Спасителя по всьому світу.
А почалося все з того, що у 1986 році австрійський телеканал ORF оголосив одноразову акцію в рамках свого проєкту “Світло крізь темряву”. Свічку зі святим вогнем передавали напередодні Різдва людям у лікарнях, сиротинцях, найбільших храмах.
Суспільство прийняло цю ідею з таким великим ентузіазмом, що організатори зробили акцію щорічною. У 1988 році до ініціативи вперше офіційно долучилися скаути Відня. А вже наступного року Вифлеємський вогонь перетнув кордони. Від австрійців вогонь отримали скаути Чехії та Польщі, які передали його навіть до США та Аргентини. Рік у рік дедалі більше активістів долучалося до цієї традиції, а від початку здобуття незалежності України ініціативу підтримали й наші пластуни.
“Вогонь із Вифлеєму забирає найкращий скаут, який протягом року, наприклад, брав участь у соціальних проєктах, волонтерив, опікувався притулками з тваринами тощо, — розповідає Дарина Доскач, голова Львівського осередку “Пласту”. — Є навіть світовий рейтинг, який визначає скаута, якому довірять цю важливу місію. Він привозить вогонь у Відень, де відбувається велика міжкрайова скаутська зустріч, на яку з’їжджаються учасники з різних країн. Наша делегація також їздила до Відня, і 15 грудня ми доставили Вифлеємський вогонь в Україну. Поширювали його по різних інституціях: школах, госпіталях, державних установах, храмах, щоб кожен охочий зміг принести святий вогонь у свою домівку”.
Вифлеємський вогонь транспортують у спеціальних високих дерев’яних лампадках. Важливо, щоб під час перевезення він не загас. “Та навіть якщо це раптом станеться ще до того, як людина донесе вогонь додому, шкоди не буде, — зауважує пластунка. — Головне правило — запалювати свічку потрібно від сірника, а не запальнички, щоб було “живе” полум’я”.
Дарина каже, що в Україні близько 250 пластунських осередків, тож Вифлеємський вогонь поширюється від великих міст до маленьких сіл. Багато пластунів нині захищають країну на фронті, тому ініціативна група везе вогонь і на передову.
Отець Роман Кравчик, адміністратор парафії архикатедрального собору святого Юра, тричі особисто транспортував Вифлеємський вогонь в Україну.
“Для цього треба було мати спеціальну капсулу, таку ж, як з олімпійським вогнем, — каже отець Роман. — Я запалив святий вогонь у Вифлеємі, привіз спершу до Єрусалиму, а потім до Тель-Авіва, а звідти вже в Україну. Нині ця капсула зберігається у нашому соборі. До речі, вогонь у Вифлеємі ніколи не гасне: монахи постійно підливають оливу, щоб він горів безперервно. Це вогонь благодаті й миру!”
До речі, під час передачі Вифлеємського вогню пластуни обов’язково виконують пісню, в якій є слова: “Вогонь любові, вогонь добра неси у світлі ліхтаря”.
“Цьогоріч акцію передачі вогню розпочали з відвідин місць поховання Героїв, які захищали нашу державу, — каже Дарина Доскач. — Дуже важливо пам’ятати про них. Тож їхні родини першими отримали Вифлеємський вогонь”.
