У мирний час Бетті, Марвін і Фокс брали участь у різноманітних виставках, мають чимало нагород. Нині ж у них — особлива місія.
“Наші собаки — неймовірні друзі, спокійні, виважені, добрі, — каже їхня власниця, 53річна Олександра Марчук із Прикарпаття. — Першого золотистого ретривера ми взяли на пораду медикиніпрофесорки вісім років тому для доньки, яка мала проблеми зі здоров’ям”. У родині вже був кіт і два папуги, тому пані Олександра з чоловіком Володимиром довго міркували, яка собака їм потрібна. Випадково натрапили на оголошення, де йшлося, що віддають у добрі руки ретривера. Подружжя взялося шукати в інтернеті інформацію про цю породу. “Прочитали, що золотисті ретривери енергійні, але водночас слухняні, розумні, легко піддаються дресируванню і дуже люблять людей. До речі, вони посідають четверте місце серед собак за рівнем інтелекту. А ще у ретриверів — гіпоалергенна шерсть. Тому й спинилися на цій породі”, — пояснює співрозмовниця.
Першою Марчуки взяли Бетті. Згодом з’явився Марвін. У пари золотистих ретриверів почали народжуватися цуценята. Один з них — Фокс залишився у сім’ї. У мирний час собаки часто брали участь у різноманітних виставках. Так, Фокс і Марвін — чемпіони України серед собак свого виду. Чимало нагород має і Бетті. …
Через проблеми з рукою пані Олександра почала відвідувати Надвірнянську районну лікарню. Там познайомилася з воїнами, які у медзакладі проходять реабілітацію. Одного разу привела із собою Бетті. Й побачила, як поранені бійці враз на обличчі посвітлішали, а собака стала до них лащитися. Відтоді такі “сеанси” стали регулярними.
Особливо припав до душі хвостатій “терапевтці” Олександр Ковальчук — солдат-доброволець із Вінниччини, який став на захист країни у березні 2022-го. Під час мінометного обстрілу боєць зазнав осколкового поранення плеча, руки, втратив палець. За словами Олександри Марчук, зустріч із Бетті додала воїну впевненості, він став активніше розробляти інші пальці пораненої руки й плече. І згодом уже залюбки чесав щіткою чотирилапу реабілітологиню. Коли кремезний боєць виписувався з лікарні, то прощався із Бетті зі сльозами на очах. Уже кілька раз телефонував Марчукам і навіть “розмовляв” із собакою телефоном. “Бетті, чуючи знайомий голос, радісно махала хвостом. Якби вона могла говорити, то напевно сказала б: “Ти сильний, і в тебе все буде добре!” — зауважує пані Олександра.
До речі, собаки обходять лікарняні палати й самі обирають, до кого підійти, інтуїтивно відчуваючи, що саме тій чи тій людині потрібна їхня допомога. “Спочатку Бетті до мене сама на ліжко застрибнула, згодом прийшли Марвін і Фокс, — розповідає Ярослав Давиденко, боєць, який у серпні минулого року зазнав осколкових поранень на передовій і переніс більш як десять операцій. — Тепер я з ними гуляю. І знаєте, на душі спокійніше стає. На якийсь час забуваєш про всі болячки”.
“У наших собак — різний характер, — провадить далі власниця ретриверів. — Бетті — весела і грайлива. Марвін — спокійний аристократ. Йому подобається, коли ним захоплюються, гладять. Фокс — енерджайзер і не любить, коли хтось говорить на підвищених тонах”. За її словами, утримувати золотистих ретриверів непросто. Собаки мають зріст 35 — 40 сантиметрів, важать близько 40 кілограмів, живуть 16 — 19 років. Один дорослий пес щодня з’їдає 400 грамів корму. Також їм потрібні вода та... кефір. Люблять хвостаті “терапевти” овочі й фрукти: буряки, огірки, моркву, капусту, кавун, диню, яблука. Купають своїх улюбленців Марчуки раз на місяць, а от вичісують — часто.
