Наш читач із Прикарпаття Микола Козій уже понад 30 років керує хором, співців якого ще називають “плакальниками”. Про цих людей ходить слава по всій Гуцульщині. Що ж це за професія така — плакальник?
“Послуга, яку ми надаємо, — це проводжання померлого в останню дорогу в супроводі сумних пісень, — пояснює пан Микола. — Наш хор замовляють мешканці різних сіл, районів”.
Здавна в Карпатах була традиція кликати на похорон “плакальників”. Тільки колись в обов’язки таких людей входило буквально оплакувати померлого. Нині ж похоронні хористи “оплакують” небіжчиків, співаючи тужливі пісні.
Створити похоронний хор пан Микола вирішив у 1989 році. Нині в ньому співають восьмеро осіб. Усі — чоловіки.
Родини, які хочуть запросити на похорон такий хор, роблять замовлення по телефону. Вартість такої послуги — 800 гривень. На похорон хористи вдягають чорне вбрання. До оселі, де є померлий, приходять завчасно — за пів години до чину похорону.
Родини, які хочуть запросити на похорон такий хор, роблять замовлення по телефону. Вартість такої послуги — 800 гривень.
“Спершу ми розспівуємося. Потім під хатою виконуємо три похоронні пісні, — розповідає пан Микола. — Далі проводимо померлого в останню путь, співаючи разом із процесією, що йде до цвинтаря. Іноді нам доводиться долати пішки великі відстані: 4 — 6 кілометрів. Ідемо й у дощ, і в сніг. Адже смерть погоди не питає...”
Чоловік каже, що за одне проводжання померлого до цвинтаря хор виконує в середньому 8 — 10 похоронних пісень.
“Репертуар у нас різний: є і церковні пісні, є й просто тематичні, пов’язані з процесом похорону, — каже пан Микола. — От, наприклад, декілька рядків із пісні, яку виконуємо на похоронах: “У темну могилу тебе несемо, жаль за тобою у серцях несемо, а дзвони сумно грають за нами, тебе прощаємо нині сльозами”.
Колись у нас був ще й похоронний бенд, грав на духових інструментах, однак тепер грати нікому — у хорі залишилися лише старші люди, а їм тягатися з інструментами важко”.
Кожен із хористів чи не щодня репетирує вдома. Наприклад, пан Микола кожного ранку о 8.00 розспівується, виконуючи пісню “В останню путь”. До своєї роботи хористи-плакальники ставляться дуже відповідально. Адже ще здавна в Карпатах вірили: душа померлого може бачити, як її проводжають в останню дорогу і як за нею сумують.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про роботу українських листонош
