“10 років я працював у банківській сфері, 15 — в автобізнесі. Був директором представництв кількох відомих автомобільних компаній в Україні. І на цій мажорній ноті, як то кажуть, вирішив піти”, — усміхається 46-річний мукачівець Володимир Данканич, який нині працює флористом. Він зізнається: не всі знайомі сприйняли таку зміну професії. Мовляв, не чоловіча це справа — букети робити.
“КВІТИ ПЕРЕЗАВАНТАЖИЛИ МОЄ ЖИТТЯ!”
“Я переконаний: думка, що флорист — це жіноча справа, є маячнею, навіяною нам “совком”, — каже пан Володимир. — Мало того: у списку найвідоміших флористів світу переважають саме чоловіки”.
За словами Володимира Данканича, немає значення, хто створює букет, головне — закласти в нього правильну емоцію. “Покликання флориста в тому, аби створити композицію, яка викличе вау-ефект, — пояснює квітникар. — Це можна порівняти з блискавичним відчуттям щастя!”
Торік, під час першого локдауну, пан Володимир переживав, чи не прогорить його справа. Натомість був приємно вражений — багато людей стали замовляти квіти просто задля покращення комусь настрою. “Наприклад, молодий чоловік зателефонував і сказав, що через карантинні обмеження мама й бабуся пригнічені, — каже флорист. — От він і вирішив завдяки квітам це змінити”.
Володимир Данканич.
За півтора року, з моменту зміни професії, у пана Володимира було лише сім вихідних. Він переконує, що щасливий, адже займається улюбленою справою. “Завдяки квітам відбулось перезавантаження мого життя!” — запевняє флорист.
ВИХОВАТЕЛЬКА БОРИС
“Моя мама — вихователька, бабуся й тітка — вчительки, — каже 28- річний Борис Нікітішин із Хмельницького. — Я теж завжди любив спілкуватися з дітьми, тому після дев’ятого класу вступив допедагогічної академії й здобув фах вихователя дошкільних закладів”.
Після випуску пан Борис розіслав резюме й майже одразу отримав запрошення на співбесіду до НВК №31. Директорка закладу запевнила, що буде рада бачити його серед колег.
За словами пана Бориса, спершу деякі батьки кидали на нього здивовані погляди — не очікували, що вихователем дитсадочка може бути чоловік. “Але ніхто не був проти, — пригадує він. — Батькам радше було цікаво, як діти відреагують на такого вихователя і як він впорається з ними”.
А впорався Борис чудово! Каже, все завдяки тому, що весь час намагається чимось зацікавити вихованців.
“Приміром, проводжу так званий кольоровий тиждень, — розповідає пан Борис. — Якщо барвою дня обрано синю, діти мають приходити в одязі з елементами цього кольору. А на занятті ми використовуємо лише сині олівці”.
Ще один секрет успішного вихователя, каже пан Борис, — ніколи не брати зі собою на роботу поганий настрій.
За п’ять років роботи чоловік виховав дві зміни малечі, кожна — по 30 діток від трьох до шести років. Тепер виховує третю — молодшу групу. Каже, всіляке буває: нерідко чує від діток звернення: “вихователько”.
До речі, вихованці пана Бориса, навіть уже навчаючись у школі, приходять до нього — поділитись цікавими новинами з життя чи спитати поради.
“Я почуваюсь щасливим у своїй професії!” — каже вихователь.
БАЙКЕР-МАНІКЮРНИК
60-річний Віталій Коструба з Борисполя чим тільки не займався — працював продавцем, зварювальником, меблярем, малював портрети у переході, став байкером. А згодом у його житті з’явилось ще одне захоплення — манікюр!
“До цієї сфери мене у 2005 році підштовхнула сестра, — каже пан Віталій. — Вона багато років займалась манікюром і якось запропонувала мені спробувати. І мені сподобалось”.
Віталій Коструба
З того час пан Віталій працює майстром манікюру й педикюру. Пригадує: спершу переживав, як сприймуть його клієнти. І справді, побачивши за манікюрним столом чоловіка, вони були ошелешені. Однак цікавість брала гору й відвідувачки замовляли його послуги. “З часом у мене назбирався чималий список постійних клієнтів”, — каже пан Віталій.
Майстер опанував усі види манікюру (зокрема, обрізний та апаратний), різні види дизайну нігтів. “Я б і портрет на маленькому нігтику намалював, якби хтось замовив”, — запевняє пан Віталій.
До слова, коли в спільноті байкерів дізнаються, що пан Віталій — манікюрник, дивуються. Але несприйняття немає. “Байкери поважають вибір людини”, — каже майстер і запевняє — він про свій вибір не шкодує.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як мешканець Карпат зібрав колекцію мотоциклів
