У доробку майстра з гуцульського села Криворівня — понад 200 авторських писанок, поєднаних у кілька колекцій.
“Після Благовіщення (за новим календарем його відзначили 25 березня. — Авт.) у нас завжди починають активно розмальовувати яйця, — каже 52-річний Іван Шкребляк. — Я знав про писанки з дитинства, хоч народився та перші роки прожив у казахській Караганді. Туди радянські посіпаки виселили моїх батьків”.
На щастя, родині вдалося повернутись у рідне село. Тут Іван пішов до школи, згодом навчався у Коломиї в технікумі механічної обробки деревини, здобув фах техніка-механіка. Далі була служба в армії, після неї прикарпатець став працювати в дорожньому управлінні.
Тепер майстер удома, доглядає доньку та пише писанки. “Коли ми повернулися до Криворівні, нашим сусідом був знаний писанкар Іван Паращук. У нього вчилася моя мама, а я — у неї”, — розповідає. У 12 років хлопець уже вправно розписував десятки писанок. І хоч то були часи радянського атеїзму, від репресій Івана Бог вберіг.
У 2014 році, коли росіяни напали на Україну, майстер уперше покрив коричневим воском біле куряче яйце. А на його поверхні намалював копію ікони Ісуса, Який в’їжджає до Єрусалиму, народної гуцульської художниці, філософині та поетеси Параски Плитки-Горицвіт. Вона жила у Криворівні та подарувала ікону Івановій родині. Згодом майстер розписав ще кілька писанок за мотивами образів художниці. А далі були серії писанок із зображеннями українських гетьманів, опришків, письменників-класиків, вояків УПА, визначних природних місць України. Після повномасштабного вторгнення Іван Шкребляк став зображати на писанках українських воїнів, а також писати патріотичні гасла.
Фото Євгенії Полошкіної
Для авторських робіт майстер вибирає лише білі курячі яйця. Вміст яєць видуває, промиває їх під тоненькою цівкою води та ставить просушуватися. Далі за допомогою спеціальної тонкої насадки до будівельного пістолета заповнює яйця піною-клеєм. “Це ювелірна робота, бо треба, щоби піни не було ані замало, ані забагато, — пояснює Іван Шкребляк. — Скільки наповнювача потрібно, відчуваю інтуїтивно. Але доки цього навчився, то багато яєць зіпсував”. Піна, за словами майстра, потрібна, щоб яйце не було крихким і щоб його було легше розписувати.
Роботу пан Шкребляк починає з молитви. Майбутній малюнок митець легенько накреслює на яйці простим олівцем, згодом наводить контури гарячим воском. Зображення наносить “пищиками” (писачками. — Авт.). Одну писанку робить 3 — 3,5 години. Наостанок підчищає лінії та покриває яйце прозорим лаком. Виходить коричневий малюнок на білому фоні. Батькові допомагає 24-річна донька Надія, яка прикріпляє зверху писанки синьо-жовті прапорці, а знизу — червоно-чорні китички, що символізують українське національне знамено.
Авторські писанки Івана Шкребляка прикрашають експозицію кількох музеїв. Традиційні гуцульські крашанки майстер теж робить і передавав їх у минулі роки на фронт. Прикарпатець каже, що хотів би віддати свої роботи й на аукціон, щоб долучитися до допомоги армії.
