За плечима 67-літнього Мирослава Пєцуха — 25 років підземного стажу, він працював прохідником на глибині до 1,5 тисячі метрів на шахтах Донбасу, Львівсько-Волинського басейну, Угорщини.
Після виходу на пенсію чоловік продовжив працювати на різних підприємствах уже на поверхні. Через хворі суглоби змушений був покинути роботу. Але знайшов собі інше дуже захопливе заняття.
“Якось звернув увагу на китайську трояндочку, яку продавала бабуся, — розповідає чоловік. — Так у мене на балконі з’явилася перша рослина”. Вона часто цвіла великими червоними квітками (по 12 за раз) — і надихнула цього кремезного чоловіка з суворим характером на створення справжнього ботанічного саду.
На балконі пана Мирослава зацвіли антуріум, аденіум, бегонія, декоративна гвоздика, каксус-пасхальник, ехінокактус, колерія, мурая, пеларгонія, сапенія, стафіліум — до пів сотні видів рослин!
“Декілька років тому чоловік моєї сестри надіслав з Італії подарунок — кактус діаметром понад 20 сантиметрів, власноруч зробивши для транспортування дерев’яну коробку, — ділиться Мирослав Павлович. — Родича вже нема, а кактус росте — на згадку про нього. Чекаю, коли нарешті зацвіте, це стається лише раз на 10 — 20 років”.
Згодом колишній шахтар захопився і вирощуванням плодових дерев. Тож тепер на балконі, площа якого, до слова, 1,4 х 3,5 м, ростуть лимони, мандарини, інжир, усі плодоносять двічі на рік.
“Днями зрізав з одного лимона приблизно 20 плодів, бо гілочки не витримують навантаження, — каже Мирослав Павлович. — Ще 20 лимонів достигатиме. Є в мене й схрещені лимони з апельсином і мандарином, їхні плоди надзвичайно пахучі й смачні. На двох мандаринових деревах уже є по десять плодів, улітку можна буде куштувати”.
Аби отримувати інформацію з розведення рослин, пан Мирослав самостійно освоїв комп’ютер: шукає дані на спеціалізованих сайтах, спілкується з однодумцями.
Для підтримки потрібного мікроклімату на балконі господар вмикає при потребі зволожувач повітря чи батарею. Температура повітря там має бути в межах 18 — 20 градусів, а вологість — 65 — 70%.
“Щоранку, прокидаючись о пів на сьому, чоловік поспішає на балкон, — усміхається його дружина Галина. — Підходить до кожного вазонка, наспівуючи українські пісні”.
“Та я і вночі виходжу подивитись, як ростуть, перевірити показники температури й вологості”, — зізнається пан Мирослав.
Після виходу на пенсію у чоловіка розвинувся цукровий діабет. При цій хворобі хвилювання шкодять, натомість квіти, каже він, — заспокоюють.
Є у колишнього прохідника й особлива мрія: прагне щепити різні види плодових дерев, аби створити новий сорт рослин.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про чоловіка, який став пілотом у 72 роки
