Каже: коли починав збирати кольорові кришечки, то не думав, для чого вони можуть придатися. Просто складав у мішки і виносив на горище. Прийшов час — і вони знадобилися.
“Якось випадково прочитав у газеті, що жінка оздобила криницю на своєму подвір’ї візерунками з пластмасових кришечок, — розповідає 60-річний співрозмовник, який свого часу працював у колгоспі художником-оформлювачем. — І тоді зародилася ідея причепурити у такий спосіб стіни своєї хати, щоб вона вирізнялася серед інших селянських обійсть. Зняв з горища кришечки, а їх назбиралося чимало, знайшов ескізи візерунків і взявся до справи”.
З його слів, таке оздоблення — досить кропіткий процес, що забирає чимало часу. Найважчий етап — підготовчий. Адже спершу треба зробити оригінальний макет майбутнього візерунка — викласти на прикріплену цвяхами до підлоги деревоволокнисту плиту. А перед тим плиту розграфити на квадратики за розміром пластмасових кришечок. Далі за ескізом майстер складає візерунок. Зауважує, що на узор розміром 1,2 х 2,7 метра потрібно аж 3600 кришечок! Їх слід дібрати не тільки за кольорами, а й за гамою відтінків. Підготовка макета забирає місяць, а інколи й три — це залежить від складності візерунка. Бо ж доводиться постійно вносити якісь корективи. А буває, що робота не йде, то майстер робить перерву на декілька днів, гляне на свій витвір свіжим поглядом, проаналізує все і знову береться до роботи.
“Коли макет готовий, обов’язково погоджую його зі своїм домашнім експертом — дружиною, — каже напівжартома. — Якщо вона схвалить орнамент, макет перемальовую в зошит, занотовую, скільки кришечок і якого кольору потрібно. Стіну також розграфлюю на квадратики. Кришечки прикріплюю морозостійким клеєм для зовнішніх оздоблювальних робіт. На макеті викладаю елементи візерунка спершу одним, а потім іншим кольором. На стіні кришечки треба клеїти відразу рядами, з нижнього і до верхнього. Бо коли це робити в шаховому порядку, робота забирає дуже багато часу. І треба пильнувати, щоб клей не виступав з-під кришечки, Бо коли засохе, дуже важко його зішкрябувати. Навіть найскладніший візерунок можна перенести на стіну всього за три-чотири дні”.
Питаю майстра, скільки вже кришечок пішло на оздоблення фасаду оселі. Він, усміхаючись, каже, що вже з ліку збився, мабуть, кілька десятків тисяч.
Микола Левчук планує “одягнути” у вишиванку ще й фундамент хати та літню кухню. Але бідкається, що наразі не вистачає кришечок потрібних кольорів. Збирає їх переважно на сміттєзвалищі. Ті, які не підходять для роботи, віддає в місцеву школу, де організували їх збір на протези для поранених воїнів.
“На фундамент планую використовувати пластмасові кришечки з йогуртів, вони більші. Сподіваюся, що все вдасться”, — розповідає майстер.
Оригінальна оселя Миколи Левчука стала родзинкою Древині. На це диво приїжджають подивитися волиняни ледь не з усієї області.
