Ігор Галушка виступав на Іграх у номінації веслування на тренажерах. Спортом хлопець захоплювався з дитинства, однак професійно став займатись лише у 2017 році, після бойової травми.
“Це сталося 10 квітня у Мар’їнці, — пригадує Ігор. — Мого побратима поранили, я спробував витягнути його з-під обстрілів. Тоді ворожа куля потрапила мені в голову. Я впав. Намагався встати, але відчув, що права частина тіла — нерухома”.
У лікарні Ігор впав у кому. “Коли прийшов до тями, не міг самостійно рухатись, не міг говорити, — каже воїн. — Я вчився всього заново, навіть вивчав абетку.
Відчуття, коли мій мозок знає літеру, а язик не може її відтворити, було жахливим! Утім я вирішив зробити все, аби травма не заважала жити далі. До речі, коли я заново почав говорити, то першим моїм словом було “мама”. Адже саме вона весь час була поряд”.
Уже під час реабілітації Ігор став мріяти про Ігри воїнів. І ось він — у команді! Насамкінець хлопець додає:
“Мрію тренувати бійців, які повернулися травмованими з війни. Хочу, аби вони розуміли, що життя після цього триває!”
***
29-річний Віктор Легкодух виступав у спортивних номінаціях велоспорт, штовхання ядра, веслування на тренажерах, баскетбол на візках, кульова стрільба та регбі на візках.
“У 2014-му я отримав травму — поряд вибухнула міна. Всі осколки полетіли просто в мене. Один із них зачепив спинний мозок. Я впав. Лежав пів години, поки обстріли закінчаться, а здавалось — вічність. Опісля мене доправили до госпіталю, зробили операцію”.
Я впав. Лежав пів години, поки обстріли закінчаться, а здавалось — вічність.
Після виписки з госпіталю до Віктора прийшла волонтерка, аби зібрати необхідні документи для поїздки за кордон на реабілітацію. Потім ця волонтерка завітала до Віктора ще раз — уже з сестрою Галиною. “Ми з нею стали спілкуватись, а після місяця дружби — й зустрічатись. Через сім місяців — побрались. Так сталось, що моя травма подарувала мені кохання всього життя!” — каже воїн.
Від побратима Віктор дізнався про Ігри воїнів і загорівся ідеєю потрапити туди. До змагань він готувався щосили!
“Зазвичай на тренуваннях я займаюсь на тренажері для веслування, а вже на зборах — командними видами спорту, — каже він. — Нещодавно був на зборах по волейболу. Наші колеги з США подарували нам 10 візків — якраз на цілу баскетбольну команду (для баскетболу потрібні спеціальні візки з додатковим колесом ззаду, аби гравець під час кидка не перевертався)”.
Ветеран каже, що мріє стати на ноги, й щиро вірить, що з новітніми технологіями мрія здійсниться.
***
28-річний Сергій Калитюк на Іграх воїнів змагався у стрільбі з лука. Він отримав травму під час оборони Луганського аеропорту. Внаслідок неї хлопець пересувається в інвалідному візку.
“Мого побратима поранили, а коли я його витягав, чотири кулі поцілили мені в спину, ще одна — в голову. Тоді я думав лише одне — хочу жити, — пригадує хлопець. — Далі були операції, декілька місяців реабілітації”.
Опісля хлопець знайшов себе в спорті, який, за його словами, додає не лише фізичних, а й внутрішніх сил.
“Я був би дуже щасливий виграти на Іграх воїнів”, — каже замріяно Сергій.
Нагадаємо, військові змагання "Ігри воїнів" традиційно відбуваються у США. Однак цього року через пандемію організатори прийняли рішення провести змагання в онлайн-форматі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють і скільки заробляють каскадери
