44-річний Дмитро змалку мріяв вивчати бойові мистецтва. А коли опанував декілька з них, загорівся ідеєю стати каскадером. Ось уже десять років він працює у цій сфері. Каже, що адреналін, який різко підвищується під час виконання трюків, — це те, що дає йому відчуття справжнього кайфу від
роботи.
— Я виріс у невеличкому селі Донському у Криму, — розповідає про себе Дмитро. — Ще змалку мене захоплювали бойові мистецтва. Утім не мав де навчатись цього професійно, а моїм першим тренером став шкільний вчитель праці — майстер спорту зі самбо. Тоді мені було 11, і ми з вчителем залишались після уроків у спортзалі й тренувались. А мій хрещений батько, який час до часу навідувався в гості, показував мені прийоми кунг-фу.
— Яка у вас освіта?
— Я — режисер драматичного театру. (Усміхається). А щоб стати каскадером, спеціальної освіти не здобував. Однак після закінчення школи переїхав до Сімферополя і там вчився більш професійно і бойового самбо, і кунг-фу, і боксу та кікбоксингу. Згодом я одружився і переїхав до Києва. У мене народився син, і я не мав часу тренуватись у школах бойових мистецтв, але переглядав різні відео батальних сцен та бійок у кіно, намагався самотужки їх відтворювати. Тож, якщо коротко, у каскадерстві я — самоук.
— Де загалом навчають каскадерів?
— В Україні немає професійних шкіл чи курсів, які цілеспрямовано готують каскадерів. Певне навчання можна пройти у каскадерських групах — компаніях, які працевлаштовують таких людей. Для цієї професії знадобиться рівень майстра спорту з бойових мистецтв чи акробатики. А щоби тримати себе у формі, займатися спортом каскадеру слід щодня — по 3 — 4 години.
— Які трюки з вашої практики найбільше запам’ятались?
— Моя спеціалізація — складна хореографія масових баталій та сцени із холодною середньовічною зброєю — битви на мечах, шпагах. Наприклад, я відповідав за бойові сцени у “Сторожовій заставі”, “Кіборгах”, “Захарі Беркуті”. Щодо трюків, які найбільше запам’ятались... Якось ми знімали сцену бою на дерев’яній балці, яка виявилася дуже слизькою. Я на секунду втратив рівновагу і зрозумів, що можу зараз впасти у залізній кольчузі разом з важким мечем просто на оператора! На щастя, мені вдалося згрупуватися й уникнути нещасного випадку. Утім той сплеск адреналіну пам’ятаю досі!
Я відповідав за бойові сцени у “Сторожовій заставі”, “Кіборгах”, “Захарі Беркуті”.
А був і доволі містичний випадок. Ми знімали сцену дуелі на імпровізованому кладовищі. Там була розрита могила, в яку я мав упасти після поразки в битві. Коли закінчилися зйомки, я відчув різкий біль у животі. Саме в тому місці, куди за сценарієм влучив меч. Ввечері того ж дня потрапив до лікарні. У мене реально було відчуття, що я помираю від поранення в живіт. Як виявилося, стався прорив виразки шлунка. Шрам після операції досі нагадумені про той випадок.
— Яких травм ви зазнавали на роботі?
— Нерідко під час зйомок доводиться виконувати той самий трюк по 7 — 10 разів — тому що потрібно кілька дублів. Через такі навантаження кістка тазостегнового суглоба стесалася — довелось робити операцію, тепер у мене — штучний суглоб.
— Чи є трюки, які ви б нізащо не виконали?
— Я відмовляюся від трюків із вибухами та стрибків з висоти, а ще точно не наважився б на трюк, який, за задумом режисерів, потрібно виконати без страховки.
— А свого сина до каскадерства залучаєте?
— Йому нині сім. Він змалку займається тхеквондо, і так — уже брав участь у зйомках: дублював дитину- актора у батальній сцені. Удома на кухні ми з ним влаштували репетицію прийомів та падінь, і на знімальному майданчику все вийшло бездоганно.
— Скільки заробляють каскадери?
— За бійку з акробатикою — від 200 до 250 доларів за 8 — 12-годинну зміну. За падіння з висоти — від 300 до 1000 доларів. Найскладніші трюки — ті, які потрібно виконати одним дублем, наприклад, коли людина вистрибує з авто, що вибухає. За це можна отримати від 1000 доларів. Загалом, досвідчений каскадер за місяць заробляє близько 2000 доларів. Утім у несезон (восени, взимку) може бути менше.
— Насамкінець розкажіть, будь ласка, кілька закулісних таємниць про зйомки різноманітних трюків.
— Для сцен із вогнем каскадер надягає спеціальну захисну маску з обличчям актора, якого замінює в кадрі. Пляшки, які потрібно розбивати під час бійок, раніше робили із цукру, а тепер використовують будь-який крихкий матеріал, щоб пом’якшити удар. У закордонному кінематографі для батальних сцен використовують лише половину меча, а гострий кінець домальовують із допомогою графіки. Тож каскадерство — це не лише про фізичну силу, а й про кмітливість!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з лідером гурту "Гайдамаки"
