Їхні предки оселились тут майже 400 років тому. Вони допомогли Ніжину стати славетним торговельним містом! Утім війни та радянські репресії прогнали багатьох нащадків еллінів із цих земель. Нині тут нараховується лише приблизно сорок осіб, які належать до місцевого товариства греків і бережуть пам’ять про свою історію.
...Аби дізнатись більше про життя ніжинських греків, іду до Музею рідкісної книги. Її частину складає стара грецька бібліотека. Керує закладом 54-річний Олександр Морозов. Він — не грек, але своєму сучасному об’єднанню у громаду ніжинські греки завдячують саме йому.
1991 року Олександр Сергійович став працювати у Ніжинському краєзнавчому музеї й натрапив на лист 7-річної давності від науковця з Греції. Той просив надати інформацію про долю грецьких церков міста.
“У СРСР зв’язки з іноземцями не заохочувалися, тому музей дав коротку відписку. Я ж уже написав йому більш докладного листа”, — розповідає Олександр Морозов.
З того часу Олександр Сергійович захопився історією ніжинських греків. Якось через публікацію у місцевому виданні закликав їхніх нащадків відгукнутися. Повісив оголошення і на дверях церкви.
Першою зголосилась Лариса Приплавко-Мілосова. Її батько — грек. Вона й очолила новостворене грецьке товариство.
Лариса Приплавко-Мілосова біля церкви Іоана Богослова. Храм збудований на кошти грецьких купців.
“До цього ми спілкувалися лише неформально. Збиралися на вінегрет, у лото грали”, — згадує 78-річна Лариса Іванівна. Тепер вона через вік відійшла від керівної посади. Її замінила рухлива та усміхнена 51-річна Лариса Зайко.
Мої нові знайомі розповідають, що перші греки приїхали до Ніжина за часів Богдана Хмельницького. “Щоб оживити тоді занепалу економіку, гетьман заохочував грецьких комерсантів приїжджати до Ніжина, що стояв на перетині торговельних шляхів”, — каже пан Олександр.
А після імператорських реформ 1830-х років грецька громада стала занепадати. Зокрема, влада заборонила всі ярмарки, щоб торгівля велася тільки в портах. Відтак нащадки еллінів почали виїжджати з Ніжина.
“На зникнення греків з міста згодом вплинули й репресії 1930-х років, — каже пан Олександр. — Тоді усім іноземцям “вішали” шпигунство. Он у Лариси Іванівни репресували дідуся. У ті часи, до речі, багато греків міняли прізвища на російські чи українські”.
Витіснили таким чином і грецьку мову. У родині Лариси Приплавко вживали лише два грецькі слова — “калімера” і “ефхарісто”, що означало “добридень” і “дякую”.
ГРЕЦЬКИЙ СЕКРЕТ НІЖИНСЬКИХ ОГІРКІВ
До речі, саме греки ввели серед тутешніх моду на заморські продукти — прянощі, цукати, грецьке й італійське вино. Відомі ніжинські огірки теж з’явилися завдяки еллінам.
“Греки навчили солити огірки з прянощами так, щоб ті довго зберігалися й були хрумкими. Також у Ніжині була багата на срібло вода, що впливало на соління. Це все створило бренд ніжинських огірків”, — розповідає Олександр Сергійович.
“У нас є багато автентичних рецептів із ними, — додає Лариса Зайко. — Наприклад, огірковий суп. Або ж козяча ніжка, замочена в огірковому розсолі й запечена з хріном”.
“КОМУСЬ МОЖЕ ЗДАТИСЬ, ЩО НАМ СЮДИ ЄВРО ПЕРЕСИЛАЮТЬ, АЛЕ...”
Олександр Морозов запрошує оглянути матеріальну спадщину, яку місту залишили греки — бібліотеку грецького Олександрівського училища, що діяло в місті. Тут є словники, навчальна література, богословські трактати — всього 1300 одиниць. Збірка — дуже цінна. Наприклад, ідентичний екземпляр однієї з книжок, які зберігаються тут, нещодавно продали з аукціону в США за 65 тисяч доларів. Йдеться про перше в Європі зібрання творів Платона, датоване 1513 роком.
Нині громада греків мріє про створення музею грецької культури. Але тут не обійтися без фінансової допомоги.
“Комусь може здаватись, що греки нам сюди євро пересилають. Але матеріальної допомоги не маємо ні від нашої влади, ні з Греції”, — каже Лариса Олександрівна.
Щоб зібратися громадою, греки змушені тулитися по різних дружніх установах. Скажімо, 25 березня має відбутись захід на День незалежності Греції — проситимуть провести його в місцевому педуніверситеті. Запросять гостей з грецького посольства, поставлять біло-синій прапор і віддадуть шану тому берегу, який приблизно 400 років тому покинули їхні пращури...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про монастир, який звів ще воєвода короля Данила
