Професійні перукарі безоплатно стрижуть пацієнтів, роблять їм зачіски та пригощають смаколиками. У лікарняному закладі підтримують таку ініціативу волонтерів.
“Барберкою я стала пів року тому. Ця справа дає мені задоволення. Планувала працювати за кордоном, але зрозуміла, що хочу залишитися тут, в Україні. Щоб бути поруч із близькими, робити щось корисне вдома, — розповідає 19-річна Вікторія Гоч. — Ми з Романом — пара. Він був моїм учителем із барберингу. Й одразу підтримав пропозицію поїхати в центр бойової травми”.
За словами співрозмовниці, така ідея виникла в її 25-річної сестри Марії, відеоблогерки й благодійниці. Разом з іншими дівчатами вона часто відвідувала у госпіталі поранених воїнів, допомагаючи їм відновлювати дрібну моторику рук.
“Марія подумала, що буде дуже доречно підстригти воїнів та зробити їм гігієнічний манікюр. І я відразу погодилась, згодом попросила Романа про допомогу, — додає Вікторія. — Хочеться якось підтримати хлопців: не лише підстригти, а й поговорити з ними, просто побути поруч, бо уявляю, як їм самим, без рідних, важко та сумно лежати в чотирьох стінах. Буває, що з Романом працюємо вдвох над клієнтом. Враховуємо всі побажання. Завжди привозимо щось зі смаколиків: Марія пече дуже смачні домашні солодощі, піцу, ми навіть пробували робити безалкогольні коктейлі. Воїнам усе дуже подобається, й вони просять приїжджати частіше”.
Вікторія каже: бійці на їхню ініціативу реагують по-різному. Дехто на контакт не йде, але здебільшого дякують, дарують шеврони, іноді пригощають чимось від себе.
“Їдемо звідти втомлені, але наповнені зсередини теплом, — провадить далі Вікторія. — Поєднувати волонтерство й основну роботу непросто, але коли є бажання — все вдається. Плануємо робити для воїнів справжні маленькі свята — із приготуванням смаколиків прямо на місці, музикою, спілкуванням. І навіть задумали влаштувати коктейль-паті — безалкогольне, звісно, але настроєве. Хочемо, щоб захисники відчули, що ми їм вдячні не лише на словах”.
