Олександр Володько — єдиний постійний житель Аверкиного хутора, що на Чернігівщині. Чоловік має тут велике господарство та навіть інтернет.
“Цей хутір створив дід мого діда — Авер’ян, — розповідає 58-річний Олександр Володько. — Чому він обрав життя тут — невідомо. Мабуть, йому сподобалась довколишня природа. Прапрадід побудував тут хату, а там й інші Володьки почали на цьому місці будуватись: брати, сестри. Так і зародився хутір”.
Пан Олександр також народився тут, але після школи поїхав навчатися до обласного центру.
“Одружившись, жив у Чернігові, адже жінка моя не хотіла мешкати на хуторі, — каже чоловік. — Утім у 2016-му померла моя мати, а 80-річний батько залишився тут сам. Тож я поїхав до нього — допомагати з господарством. Згодом і батько мій помер. А я так і залишився тут, адже зрозумів — завжди мріяв жити на нашому родинному хуторі. Дружина ж залишилась у Чернігові”.
Розташований хутір на перетині трьох районів області. Маршрутки сюди не доїздять, а магазин чи амбулаторія — за три кілометри звідси, у селі Бондарівка. “Якщо треба — беру велосипед і їду в село, — каже пан Олександр. — Маршрутка сюди не їздить — от і добре. Для мене це не становить дискомфорту. Навпаки — віддаленість від інших населених пунктів робить життя тут спокійним та гармонійним”.
Сумувати чи нудьгувати на хуторі ніколи, каже пан Олександр. “Я маю трьох страусів, шість собак, декілька черепах, качок і курей. Усім треба дати їсти, заготувати і їм, і собі щось на зиму, дров наколоти. Ну коли нудьгувати? — усміхається чоловік. — А ще я маю тут, на хуторі, комп’ютер, інтернет — тож новини є звідки дізнатися. Часто до мене навідується син, допомагає”.
Неподалік оселі пана Олександра є ставок, завдовжки 25 метрів, де він часто рибалить. “Ставок викопав ще мій прадід пів століття тому. Водяться тут коропи, карасі, білі амури й навіть черепахи”, — каже господар.
Насамкінець пан Олександр додає: “Тут, на дідівському хуторі, посеред природи, почуваюся щасливим. І мрію, аби тут жили мої нащадки!”
До речі, на хуторі 36 осель, які нині пустують, — усі свого часу покинули родичі пана Олександра.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також найцікавіше про роботу операторів гарячої лінії 112
