Коли почалася велика війна, волонтер та власник автомайстерні Володимир Третяк із сином, похресником дружини та його товаришем вирішили, що будуть допомагати фронту тим, що найкраще вміють та можуть.
Спершу робили “їжаки” на ланцюгах, пічки з конфорками на паяльних лампах та “буржуйки”. А потім взялися за ремонт автівок для військових. “Я спеціалізуюся на фарбуванні бойових машин. Маскуємо їх у колір хакі, — розповідає Володимир Третяк. — Проте хакі теж буває різним і залежить від пір року. Якщо машину везуть на фронт навесні чи влітку, то вона — зелена, восени — жовта, взимку — біла з чорним”. Від початку повномасштабного вторгнення майстер з командою пофарбували понад 100 автівок для захисників! А ще пан Володимир з помічниками на прохання вояків малює з допомогою трафарету на машинах шеврони тих бригад, у які їдуть бойові “коні”.
Фото зі сторінки Володимира Третяка у facebook
Понівечені на фронті автівки спочатку потрапляють до волонтерів місцевої громадської організації “Знахідка”. Там їх детально оглядають і віддають майстрам. “Ремонт кожної такої одиниці для мене — це щоразу екзамен на професійність, — веде далі з усмішкою пан Володимир. — Бо з фронту потрапляють такі побиті екземпляри, що, здається, їх легше просто відправити на брухт. Але ми, попри все, намагаємося дати таким автівкам друге життя. Бо розуміємо, що машини на війні — розхідник, їх треба дуже багато”.
Майстер згадує, як декілька місяців тому до нього із Запорізької області привезли одне з таких авто. На ньому захисники їхали з позицій, потрапили під обстріл і, рятуючись, зіткнулися з вантажівкою. На щастя, лише один боєць тоді отримав поранення. Машина, на перший погляд, не підлягала ремонту — був цілком розбитий перед, зігнута й покручена рама, із піддона протікало мастило. Проте ця автівка — повнопривідна, може всюди проїхати, тому дуже потрібна воякам. Пан Володимир примонтував до неї “нерідний” капот, з бляхи зробив “боковинки”. Одне слово — полатав, пофарбував і машина, як полікований боєць, знову служить на фронті. Такі автівки майстри ще називають “зомбі”, бо вони наче постають з мертвих.
Ремонтують автомобілі брошнів-осадські волонтери у своїх майстернях. А також — у приміщенні одного з місцевих професійних ліцеїв, де їм допомагають викладачі й студенти закладу.
Щоб закупити необхідні деталі для ремонту й фарбу, волонтери оголошують збір коштів. Допомагають грошима й небайдужі. “Одну машину можна зробити за 1 — 2 дні, а іншу відновлюємо й 2 — 3 тижні, — пояснює пан Третяк. — Працюємо часто до пізньої ночі, а якщо є потреба, то і в свята та вихідні. Бо розуміємо, що допомагаємо тим, завдяки кому ми живемо з родинами у своїх теплих домівках і маємо змогу працювати”.
