Реалізовують торбинки за донати, а зібрані кошти спрямовують на закупівлю спорядження та інших речей для захисників.
“На початку повномасштабного вторгнення влада ухвалила рішення, що у прикордонних районах, як-от наш, всі музеї мають бути закриті. Але ми звернулися до мера, бо хотіли бути корисними, підтримувати переселенців, яких чимало приїхало до Кролевця. І нам дозволили працювати. Тож проводили для ВПО майстер-класи, організовували свята. Поряд сховище, тому всіх заходів безпеки дотримували, — розповідає директорка Музею ткацтва Вікторія Шприндель. — Якось вчителька трудового навчання і технології з ліцею №3 привела до нас на екскурсію старшокласниць. Учениці, розглядаючи кролевецькі ткані рушники, створені у техніці переборного ткацтва, запропонували нам виготовити екосумки з такими орнаментами. Мовляв, це сьогодні дуже стильно. Ідея сподобалася. Тож ми підготували елементи, щоби створити кролевецькі візерунки, в основі яких ромби, прямокутники, смуги, а ще — восьмипелюсткова квітка як символ захисту і життя. Основні кольори — білий для тла і червоний. Наступного разу школярки принесли вживані джинси, які і стали основою пробного виробу. Потім ми ще купили підкладку, павутинку, струни, аби шопер не згинався зверху. Діти самотужки пришивали орнамент на торбинку. Вийшов дуже симпатичний і практичний шопер. Тому вирішили ткати сумочки в музеї. За основу беремо бавовняну нитку, до якої додаємо лляну і конопляну, тобто увесь матеріал натуральний, тому й кажемо, що це екосумки. На широкому верстаті можна одночасно виготовляти дві торбинки. На виробництво однієї витрачаємо 4 — 5 годин”.
Ткані шопери працівниці музею продають, а гроші з продажу передають на потреби бійців. Залишають собі лише мінімальну суму, аби купити нитки та інші матеріали.
“Ціна торбинки — 350 гривень. Продаємо їх через соцмережі, возимо шопери на виставки, благодійні аукціони. Нерідко купують їх і за кордоном, — каже Вікторія Шприндель. — Нещодавно звернувся до нас син нашої ткалі, який служить. Розповів, що велика потреба у турнікетах. Ми мерщій виготовили шопери, продали і купили все потрібне. Загалом, долучаємось до різних зборів. Думка, що своєю працею рятуємо життя наших воїнів, гріє серце і мотивує”.
