Мінкультури внесло таврійський розпис до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Цим орнаментом причорноморці зазвичай оздоблювали свої помешкання, а також — одяг, прикраси, побутові речі.
“Історія виникнення таврійського розпису достеменно не відома. У 50 — 60-х роках минулого століття письменниця та художниця Євгенія Бондаренко вирушила в робочу експедицію на Кінбурнську косу (Миколаївщина). Там вона звернула увагу на настінний розпис, який блакитним мереживом огортав хати, — розповідає художниця, авторка посібника “Таврійський розпис” Любов Паранюк, котра стояла біля витоків відродження цього мистецтва. — Майстринь, які розписували оселі, називали мазальницями. На будинках — в образах і символах — вони кодували щасливу долю господарів, розповідали про мрії, наповнювали простір оберегами. Часто над дверима та обабіч вікон мазальниці зображували пару білих лебедів, що своїми крилами наче закривали помешкання і родину від лиха.
Також на хатах Причорномор’я часто можна було побачити і постать жінки (берегині Маяківни) з червоною квіткою або жовтогарячим птахом у піднятих руках, і морську голубку, яка ніжно обіймає своїх діток, і жовту чаплю, зустріч з якою віщувала щастя. Полюбляли мазальниці зображувати й благородних блакитних журавликів — вісників дощу, легкокрилих ластівок та сині морські хвилі, човни з вітрилами й матулу — таврійську рибальську сіть, яку закидали у море, сподіваючись на удачу та прихильність долі. Загалом композиції таврійського розпису вирізняються легкістю і динамікою. Розглядаючи деякі з них, здається, що морські хвильки стрімко несуться до берега, а грайливий вітерець їх злегка підганяє. Між елементами багато повітря, немає перевантаження декором.
Основними кольорами для малюнків слугували різні відтінки синього, серед яких слід виокремити ультрамарин. Щоб його отримати, мазальниці додавали до вапна синьку у певних пропорціях. Аби вийшов блакитний колір, домішували до вапна мідний купорос. Білий та охристий (жовтувато-коричневий) кольори створювали, комбінуючи різні види глини”.
За словами співрозмовниці, сьогодні старовинні символи таврійського розпису прикрашають сувеніри з героїчного Миколаєва і навіть “кодують” щасливу долю у вишиванках-оберегах. “На жаль, Кінбурнську косу, де зародився таврійський розпис, окупували росіяни, — каже Любов Паранюк. — Але віримо, що над нею обов’язково замайорить український прапор”.
