На це в Миколи Бендюка з Острога пішло понад 35 років! Нині його колекція налічує більш як 300 екземплярів “Кобзарів” та пов’язаних із Тарасом Шевченком стародруків.
“Все почалось у 1988 році. Тоді в Острозі музей книги формував колекцію “Кобзарів”, букварів, стародруків. Я саме поїхав до Києва і там завітав до букіністичної книгарні, побачив рідкісне видання 1907 року. Купив, хоча воно коштувало, як мої кілька місячних зарплат — близько 30 доларів. Скажу щиро, дружина тоді від цього не була у захваті, бо грошей бракувало. І музей десь рік не повертав їх — просто не було коштів, — розповідає Микола Бендюк, художник-реставратор, мистецтвознавець та колекціонер. — Потім я знову відвідував у поїздках антикварні магазини, також ходив на блошині ринки, щоби зекономити. І за досить бюджетними цінами купував дореволюційні видання “Кобзарів”, бо саме таку мету поставив перед собою. Через рік, коли у музеї нарешті знайшли кошти, в мене було вже кілька книг, і я не захотів їх продавати, бо самому стало цікаво збирати. Коли колекція сягнула сотні екземплярів, замовив спеціальну шафу для їх зберігання”.
Тепер Шевченкіана Миколи Бендюка складається з 300 примірників. Із них половина — “Кобзарі”. Є раритетні видання 1907-го і 1861 року, зокрема діаспорне — 1918 року з титульною сторінкою, дизайн якої взяли з Острозької Біблії 1581 року. Дореволюційних видань “Кобзарів” колекціонер має близько 70. Нині ж збирає книги, видані до кінця Другої світової війни. Купує і сучасні, але тільки з цікавим художнім оформленням. Також знайомі та друзі дарують йому “Кобзарі” колекційні або ж власноруч виготовлені. У дерев’яній палітурці, шкіряній та навіть у вітражній.
“Найстаріше видання у моїй колекції — “Буквар южнорускій”, виданий Шевченком 1861 року. Це була його остання книга за життя, і таких у нашій країні всього три, — зауважує Микола Бендюк. — На аукціонах вона вартує близько 10 тисяч доларів. А я купив її на ринку в Києві всього за 15 гривень. Чоловік приїхав з Галичини і виставив на розкладці багато літератури, різні брошурки. І між ними я і знайшов цю унікальну книгу. Оригінальним є “Кобзар” 1886 року, його оформили малюнками Опанаса Сластіона. Є в мене і книга, яку надрукували у похідній друкарні 1945 року в Німеччині націоналісти, котрі опинилися в таборі для переміщених осіб. Маю й оригінал кліше гравюри, її видали до сторіччя від народження Тараса Шевченка. Колись таку використовували для виготовлення вітальних листівок. А один із раритетних “Кобзарів” передали з Канади через дружину колишнього президента — Катерину Ющенко”.
За словами співрозмовника, він мріє знайти “Кобзар”, надрукований у Кременці 1939 року. Таких в Україні лишилося тільки два примірники.
