“Мій батько був військовим пілотом. Тому я цікавлюся авіацією ще з дитинства”, — розповідає 59-річний Ігор Табанюк, професійний льотчик та інструктор. Він присвятив життя небу. Втратив сина в авіакатастрофі... Нині пан Ігор проводить курси льотчиків, організовує фестивалі, на які злітаються пілоти не лише зі всієї України, а й з багатьох країн Європи.
Зі школи Ігор Табанюк готувався до вступу у військове льотне училище: займався спортом, навчався у групі з радіозв’язку, де вивчав швидкісну радіопередачу за допомогою азбуки Морзе.
Та, на жаль, юний Ігор не зміг пройти медкомісію через проблеми із серцем. Після цього пішов працювати автовантажником, потім — автомеханіком. За рік повторив спробу вступу, та знову не пройшов медкомісію. Тоді чоловік пішов на строкову службу в авіацію. Через рік спробував ще раз вступити, і знову не вдалося.
Три невдалі спроби! Втім Ігор Табанюк не опустив руки. І таки йому вдалося вступити в Чернігівське авіаційне училище льотчиків.
Пан Ігор пригадує: коли відбувся його перший політ на навчально-військовому літаку Л-39, то від хвилювання з носа пішла кров. “Я був у кисневій масці, збоку сидів інструктор. І я не міг витерти кров, бо якщо б це побачив учитель, то медкомісія мене знову списала би! Тому я просто злизував кров під маскою та намагався заспокоїтися. “Силою думки” мені вдалося це зробити!” — усміхається пілот.
Після 65 тренувальних вильотів Ігор Табанюк здійснив самостійний політ на Л-39. Наступного року він став освоювати більш складні елементи, а тоді перейшов на МіГ-21, з яким освоїв техніку повітряних перехоплень та боїв.
“ТІЛО ТРЕМТІЛО ВІД БОЛЮ І ХОЛОДУ”
...У 2002 році Ігор Табанюк вийшов на пенсію. Тоді освоїв параплан. Згодом вирішив разом зі своїм другом взяти участь у змаганнях парапланеристів у Гімалаях. І там ледь не загинув. “Це було 12 років тому. Ми полетіли на змагання відстоювати честь України. Через те, що в горах зник один пілот, змагання скасували, втім ми виконували тренувальні польоти”, — каже пан Ігор.
Разом із товаришем він вирішив політати над чотиритисячниками. Чоловіки піднялися на 2,5 кілометра...
“Товариш став відставати. По радіозв’язку сказав, що не може мене наздогнати й спускається. А я вирішив продовжити сам, — веде далі пан Ігор. — Пролетів у бік пакистанського кордону, не долітаючи 20 кілометрів. Після цього почав розвертатися”.
Та раптом, коли до початкової точки залишалося 20 кілометрів, чоловік втрапив у дуже потужний висхідний потік вітру. Через це у параплана склалося крило, пілот не міг його розкрити. Чоловік став падати.
“Параплан зачепився за метровий виступ у скелі й різко загальмував, — каже пілот. — Я отримав компресійний перелом хребта”.
Сильний викид адреналіну заблокував біль у спині, чоловік став спускатися зі скелі. “По рації я доповів колегам про своє падіння. Вони розпочали пошуки, — продовжує Ігор Табанюк. — Перша ніч була пекельно важка. Тіло тремтіло від болю та холоду. Зранку я відчув настільки сильний біль у спині, що зробив собі знеболювальну ін’єкцію...”
Наступного дня чоловік зайнявся латанням крила — його дістав зі скелі. Їжі не мав із собою. Пив воду з потічка. Згодом його застала гроза. “Я знайшов виступ, під який зміг заховатися та загорнутися у крило. І добре, що я це зробив, бо наступні півтора доби в горах була страшенна злива, блискавки, майже армагедон”, — каже Ігор Табанюк.
Шість днів чоловіка шукали. Нарешті за ним прибув вертоліт. Після цієї пригоди Ігор Табанюк зав’язав із парапланами.
“ЦЕ МАЛА БУТИ МОЯ СМЕРТЬ...”
Пан Ігор втратив сина — він загинув у авіакатастрофі, коли в одному з польотів зголосився замінити батька...
“Це мала бути моя смерть... — пан Ігор звинувачує себе в тому, що дозволив синові замінити його. — Та, мабуть, моя місія ще не закінчена. Мій ангел-охоронець — не білий, а чорний, як шахтар”.
Ігор Табанюк орендував аеродром у Коломиї, привів його власноруч у порядок, за власні гроші закупив декілька літаків та організував льотну школу, яка дала пілотну освіту вже 17 новим авіаторам з Чернівців, Тернополя, Ужгорода, Львова та інших міст. Крім того, організував фестиваль, куди злітаються туристи з усієї України та з-за кордону, допомагає в організації стрибків із парашута, займається туристичною авіацією.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як пасажирка побила водія автобуса
