Польські палеонтологи виявили в Африці новий вид морської лілії віком 150 мільйонів років. Її назвали Ausichicrinites zelenskyyi на честь президента Володимира Зеленського “за мужність і відвагу, виявлені у захисті вільної України”. Про це йдеться в статті наукового журналу Royal Society Open Science.
— На рештки морської лілії натрапили в басейні Голубого Нілу в Ефіопії, — розповідає Віталій Аністратенко, доктор біологічних наук. — Це перший представник голкошкірих юрського періоду, які знайдені на африканському континенті. В Ausichicrinites zelenskyyi немає живих родичів. Знайдена істота мала 10 довгих “рук”-променів, які закінчувалися гострими нігтями. Ними вона хапалася за морське дно. На скам’янілих рештках проглядаються ознаки старої травми — втратила одну з “рук”, ймовірно, під час нападу якогось хижака. Але з часом вона почала частково відростати. Загалом голкошкірі відомі своєю здатністю до відновлення структурних елементів тканини замість пошкоджених або загиблих. У них можуть швидко й повністю відрости втрачені кінцівки. Ausichicrinites zelenskyyi — перший приклад задокументованої регенерації серед викопних морських лілій.
— З першого погляду на назву “морська лілія” може здатися, що йдеться про квіти. До якого класу належать ці істоти й чому їх так назвали?
— Ausichicrinites zelenskyyi, як і всі морські лілії, належить до безхребетних тварин підгрупи голкошкірих. Назва класу пов’язана з тим, що його представники подібні до квіток. Це підкреслює ще й їх яскраве забарвлення. Таку назву тваринам присвоїли дві сотні років тому.
Тіло морських лілій, як і квітів, складається зі стебла (у деяких видів воно відсутнє), чашечки, а замість пелюсток — “руки”-промені. Довжина стебла в сучасних видів становить 75 — 90 сантиметрів, а у викопних форм вона сягала 21 метра. Від чашечки відходять довгі “руки”-промені, які при своїй основі роздвоюються і дуже часто ще багаторазово розгалужуються. Кількість таких розгалужень може сягати двох сотень. Більшість лілій постійно прикріплені до морського дна кінчиком стебла, інші — численними тонкими корінчиками або рухомими вусиками, яких може бути до сотні. Лише окремі види здатні відриватися на деякий час від субстрату й пересуватися на незначні відстані.
Оселяються морські лілії лише в солоній воді від мілководних ділянок до глибини 9700 метрів. Живляться дрібними організмами, що мешкають у товщі води, та частинками осілих на дно водойм дрібних нерозкладених рослин і тварин. Від усіх інших голкошкірих морські лілії відрізняються тим, що їхнє тіло повернуте оральним боком до верхньої товщі води. Тут розташовані рот та анус.
— Коли з’явився цей вид?
— Їх зародження відбулося на початку ордовицького періоду, який тривав 485,4 — 443,8 мільйона років тому. У той час дно морів та океанів було покрите “садами” морських лілій, яких нараховувалося п’ять тисяч видів. Масове вимирання відбулося наприкінці пермського періоду приблизно 251,4 мільйона років тому, коли сталася одна з найбільших катастроф у біосфері Землі. Нині залишилося трохи більше як 620 видів морських лілій, які поширені переважно в тропічних районах Індійського й Тихого океанів, хоча іноді трапляються й у водах Антарктики та Арктики.
— Яку роль відіграють ці безхребетні істоти в екологічній системі?
— Вони очищають морські води від органічних забруднень. Також скелети лілій входять до складу осадового вапняку та мармуру.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому під час війни розлучається так багато пар
