Свою ковальську майстерню електрозварник за освітою Іван Боднар облаштовував 14 років. Від початку війни майстер допомагав нашим захисникам, робив пластини для бронежилетів, засоби для зупинки ворожої спецтехніки, пічки різного типу, бойлери для нагрівання води в польових умовах.
Одного разу до коваля завітав Віктор Павлів, знаний на Прикарпатті активіст, ініціатор створення музею дзвонів у Калуші. І попросив викувати дзвоники з... гільз. “Я погодився, хоча досі зброю ні на що подібне не перековував”, — зізнається чоловік. Викувати невеличкі дзвоники зі смертоносного металу вдалося одразу.
А далі була дуже кропітка і незвична робота: майстер вирішив зробити карильйон з гільз, які йому також привезли з фронту. Працював три тижні по кілька годин щодня. Гільзи були великі, тому доводилося їх розрізати. Коли робота була завершена, коваль підвісив дзвони на металеву планку, з обох боків донизу від планки прикріпив ще дві планки, щоб повторити форму українського герба, посередині якого встановив дві рухомі Вифлеємські зірки. Усередині кожного дзвоника є било, до якого підвішений шнурок. Усі шнурки прикріплено до своєрідних “клавіш”, на які треба дещо сильніше натискати, щоб видобути звук.
Карильйон вийшов заввишки 3,5 метра, а завширшки 2,5 метра. Важить інструмент майже 500 кілограмів. Із дивовижею “попрацювали” й професійні музиканти, налаштовуючи його з камертоном. “Мені й досі невтямки, як я зробив так, що вони зазвучали. Але зрозумів, що і як треба робити, після того, як викарбував на дзвонах молитву: “Дякую, Боже, за перемогу у великій українській війні”, — каже майстер.
Вироби з гільз Івана Боднаря беруть на благодійні аукціони, де продають, а гроші відправляють на потреби війська.
“Нещодавно я зробив щит з тризубом для “Воззи”, волонтера та друга з Англії. Для цього розрізав гільзу на три частини та прикріпив до щита. До речі, із цим щитом “Возза” біг марафон, під час якого також збирав кошти для наших хлопців та дівчат”, — мовить майстер.
Є у коваля мрія: викувати трипільську богиню перемоги Славу заввишки 4 метри. “На одязі богині має бути латунна стрічка-спіраль із прадавніми знаками-оберегами, — ділиться планами Іван Боднар. — Добре відполірована латунь буде сяяти, як золото. І це буде символ української Перемоги”.
