“Колись Паланкою називався великий куток села Красненьке. Там було однойменне козаче поселення. Звідти й моя баба Катерина, — розповідає керівниця місцевого дитячого ансамблю Надія Шуляк. — Ще досі пам’ятаю, як готувала паланську печеню з бабунею, носила дрова, натирала часничком м’ясо. Потім робила це з мамою, тепер — з доньками та внучкою. Зазвичай страву готували у глиняній чи цегляній печі на свята — Великдень та Різдво. Місцеві ще й казали, що після посту слід наїдатись печенею, аби добре працювалось на городі та у полі”.
За словами співрозмовниці, складники для паланської печені цілком доступні. “Бабця Катерина завжди починала з коржа, — провадить далі. — Для нього треба склянку кислого молока або сироватки, яйце, чайну ложку соди, дрібку солі та цукру, склянку борошна. Пекти корж слід 20 — 30 хвилин і дати йому два дні полежати.
Фото з архіву Надії Шуляк
Для печені краще брати свинячий фартух (підчеревину). Бабуся завжди відбивала його качалкою для тіста чи макогоном і казала, що це робиться для того, аби печеню піч любила. Головне — не порвати тонкі волокна, щоби зберегти соковитість. Далі треба натерти м’ясо сіллю, перцем — чорним і червоним, часником, додати коріандр. Зачерствілий корж натираємо на тертці в глибоку миску й додаємо обсмажені до золотистого кольору 500 грамів почеревини та 300 — 400 грамів цибулі. Тоді вбиваємо два яйця, сіль, перець, перемішуємо їх з коржем. Начинка для печені готова. Викладаємо її на середину м’яса й зашиваємо його голкою, щоби вийшла кругла хлібина. Вистеляємо дно баняка гілочками вишні й додаємо склянку води та жменю “п’яних вишень” (такі часто залишаються після приготування наливок). Вони надають страві особливого аромату та кольору. Готуємо печеню півтори-дві години в печі чи духовці. Ніде, окрім нашої громади, не готують таку страву. Вона дуже ситна й смакує як холодною, так і гарячою”.
