69-річна Олександра Белегай із села Підмихайлівці вже кілька тижнів смакує власними огірками, котрі виросли у... вазонах. Усе життя вона пропрацювала медсестрою, але поратися біля землі любить з дитинства. Нині — на пенсії, тож має більше часу для городу і теплиці.
“Донька привезла з-за кордону насіння “хатніх” самозапильних огірків гібридних сортів, — розповідає пані Олександра. — І я вирішила трохи поекспериментувати”. Насіння зеленців прикарпатка висіяла у другій половині лютого в невеликі пластмасові горщики, які наполовину заповнила універсальним грунтом. У кожен посадила одне зернятко. Далі накрила їх харчовою плівкою і поставила на теплу батарею. Через кілька днів з’явилася розсада, тож переставила горщики на підвіконня. Щоправда, на ніч забирала розсаду звідти, щоб догрівати лампою.
Через два тижні, коли з’явилися перші справжні листочки, Олександра Белегай пересадила розсаду у звичайні п’ятилітрові квіткові горщики. Заповнила їх тим-таки універсальним грунтом, додавши перегною та кротовиння (грунт, який викидають наверх кроти, коли риють нори. — Авт.). “Він — дуже пухкий, — пояснює господиня. — Набрала кротовиння на городі ще восени, воно перезимувало в теплиці й згодилося для огірків”.
За словами пані Олександри, огірки в горщиках вона підливала щодня, зазвичай — зранку. Для цього використовувала дощову відстояну воду кімнатної температури.
“Під один кущ давала 400 — 500 мілілітрів. А ще — підживлювала, — ділиться співрозмовниця. — Зокрема, раз на два тижні поливала їх розчином перекису водню (одна столова ложка на літр води), також час від часу тішила свої зеленці настоянкою з бананових шкірок. Готувати її просто. Треба взяти п’ять-сім шкірок бананів, дрібно нарізати, покласти у трилітрову банку, залити водою і поставити на добу в темне місце”. Така підживка, каже пенсіонерка, багата на поживні речовини — калій, магній, натрій, фосфор та інші. Нею господиня часто підливає й вазони.
Через місяць огірки зацвіли. А що вони гібридні та самозапильні, то невдовзі з’явилися й плоди. На урожай зеленців із підвіконня прикарпатка загалом чекала 42 дні. “Раділа, як мала дитина, коли побачила перший огірочок. А виросли вони в мене нічогенькі. Деякі мають 11 — 14 сантиметрів завдовжки”, — зазначає господиня. Тож від початку квітня пані Олександра з родиною готує з них салати і навіть квасить.
Влітку господиня вирощуватиме огірки звиклим способом — на городі. А в жовтні знову планує висадити зеленці у вазони, щоб смакувати їх цілорічно. Зауважує: смак домашніх пахучих огірків не порівняти з магазинними.
