Ольга Бенда з Вінниці — ветеранка 72-ї окремої механізованої бригади. У зону бойових дій вона потрапила у серпні 2016-го. Там, у боях під Авдіївкою, Оля отримала поранення, внаслідок якого їй ампутували ногу. Після реабілітації вона одягнула протез і нині долає навіть 10-кілометрові марафони!
Перші кроки на протезі
На лікування я поїхала до Києва. Упродовж двох місяців виконувала вправи для зміцнення м’язів ніг. Спершу робила вправи на здорову ногу: ставала на спеціальну кульку, на якій була дерев’яна квадратна пластина — і на цій конструкції потрібно було балансувати. Спочатку я стояла так на одній нозі, а коли стала носити пробний протез (мені його видали в лікарні) — на двох. Також на здорову ногу та протез одягали гумку, яку потрібно було розтягувати спеціальними рухами. Протезованою ногою я підіймала вантаж від 0,5 кілограма.
Ходити з пробним протезом було важко, але я не здавалась. Перші декілька днів лікарі дозволяли носити його по 10 — 15 хвилин, щоб не перенапружувати ногу. Річ у тім, що ушкоджена кінцівка (кукса) не звикла до такого навантаження, адже протез важить два кілограми. Спершу він заважає, потім пластиковий культеприймач починає натирати ногу. Вчитися ходити — важко й боляче, але думка про те, що я все ж таки можу ходити, мотивує рухатись далі.
Згодом я стала ходити на протезі, допомагаючи собі двома милицями, потім — однією. За чотири місяці тренувань я відмовилась від милиць.
Що було найважче
Найважче — привчити ногу до навантажень. Мені казали: “Будеш ходити і лише шукати лавку, щоби присісти”. Насправді ж я ходжу тепер повільніше, але живу без обмежень.
До слова, повірити у власні сили й почати повноцінно ходити на протезі допоміг мій чоловік. Він підтримував, допомагав ходити, приймати душ. А потім сказав: “Ти вже всього навчилася. Давай сама”. І я зрозуміла, що можу жити так, як і до поранення.
Де замовити і як підібрати постійний протез
Стопу для щоденного користування я замовила в США. Вона — м’яка і зручна для ходи. А культеприймач (частину протезу, де закріплюється ушкоджена кінцівка) для мене виготовили в Україні.
Протез я, як військова, отримала безоплатно. Для цього звернулася в Управління соціального захисту, надала посвідчення учасниці бойових дій і отримала направлення на протезування. Усі роботи оплатила держава. Чекала я на новий протез два місяці.
Правила користування протезом
Спершу одягати протез було складно. Щоби закріпити ногу в культеприймачі, стопу — я витрачала хвилин 20. А тепер, за декілька років користування, роблю це за п’ять хвилин.
Нога часто пітніє, тому лайнер (накладка на куксу, яка зміцнює її з’єднання з протезом. — Авт.) потрібно обробляти антисептиком. Стопа збирає багато пилу. Час до часу їжджу на протезний завод, аби її почистили.
Протез — не один
У мене чотири протези — щоденний, для купання, бігу та активних фізичних навантажень. Протез для бігу за принципом дії схожий на джампер (конструкція з пружиною для стрибків. — Авт.).
Пробігти 10 км? А чому б і ні?
Коли у 2019 році мені зробили біговий протез, я стала готуватися до марафону морської піхоти. Спочатку пробігла 10 кілометрів у Києві, а потім вирушила на змагання у США. Навіть до поранення я не бігала на такі довгі дистанції!
Кожні 10 хвилин потрібно було зупинятися та витирати від поту культеприймач і лайнер, щоби нога не вислизнула. Це було влітку, тож біг ускладнювався ще й тим, що нога під культеприймачем пріла, натиралася, утворювалися рани. Наступного дня після забігу все боліло. Це було важко фізично, але головне — мені вдалося!
Я щаслива, що після важкого поранення повернулася до повноцінного життя. Нині ми з чоловіком виховуємо сина й чекаємо на другу дитину.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з найсильнішою людиною України
