“Гінкго — давня голонасінна рослина. Вона з’явилася більш як 100 мільйонів років тому. Вважається, що до наших часів дійшов тільки один його вид — гінкго дволопатеве, — каже Юрій Клименко, завідувач відділу Національного ботсаду. — У ХVІІІ столітті його привезли в Європу з Китаю та Японії. Це було сенсацією, адже європейським ученим до того часу доводилося бачити листки цього дерева тільки на скам’янілостях, які зна ходили під час розкопок. А у ХІХ столітті ця рослина вже трапляється у каталогах ботанічних садів України: Нікітському, Кременецькому й у Краснокутському дендропарку. В Україні можна знайти гінкго, яким понад 150 років. А, наприклад, у Заліщиках на Тернопільщині росте дерево, котрому вже 200 років”.
За словами Юрія Клименка, дерево гінкго може сягати 30 — 40 метрів заввишки. А діаметр його стовбура буває понад метр.
Це дерево має особливі листочки, схожі на гусячі лапки. Вони зазвичай розділені на дві лопаті, тому дерево називається дволопатевим, а кожна жилка листочка роздвоюється.
“Крім того, є чоловічі та жіночі дерева. Коли дереву понад 10 років, у чоловічих виділяються мікроспорофіли, з яких вилітає пилок, а у жіночих — мегаспорофіли, на яких утворюються насінини, що мають запах, схожий на сморід каналізації. Тому для вуличних насаджень беруть переважно чоловічі екземпляри, — пояснює Юрій Клименко. — А ще однією цікавою особливістю дерева є те, що коли осінньої ночі у повітрі з’являється перший приморозок, то настає “ніч гінкго” — тоді за 8 — 10 годин усе листя опиняється на землі. Воно опадає довкруг стовбура, скидаючись на яскраву жовту ковдру”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про вирощування трав на продаж
