“Ще п’ять тисяч років тому греки та римляни з нашого села возили сіль у Європу, — переповідає історію 60-річна Марія Оленин, жителька Рунгур на Коломийщині. — А перша офіційна згадка про сіль тут датується 1241 роком”.
У багатьох навколишніх селах неподалік річки Прут досі є соляні джерела — Молодятин, Уторопи, Сопів, Печеніжин, Ослави, Княждвір, Марківці, Великий Ключів... У 1441 році, коли території цих сіл належали князю Ягайлу, він сказав такі слова: “Найбільший скарб серед моїх володінь — сіль”. Майже в кожному селі тоді була солеварня.
“Наші предки казали, що сіль — дар бога Сонця, — каже 62-річний Микола Оленин. — Є навіть вислів такий: “Люблю тебе, як сіль”. Його в нас у селі використовують і досі. І недарма. Саме завдяки солі жителям Рунгур вдалось вижити під час Першої та Другої світових воєн — цей продукт люди продавали за Дністром”.
...Неподалік обійстя пані Марії та пана Миколи розташовані три криниці. Поруч — капличка на знак подяки Богородиці за такий соляний подарунок. Позаду каплиці надпис: “Всяке приношення твоє хлібне соли сіллю”. “Ці слова я знайшов у Старому Завіті”, — каже чоловік.
“Набрати води тут може кожен, — додає пані Марія. — Так, поки в Україні криза із сіллю, у нас вона — безплатна. Як тільки почався дефіцит, у нас тут такі черги зробились — десятки людей з ранку і до вечора набирали соровиці. Приїжджали й з сусідніх сіл, навіть з Коломиї...”
Як тільки почався дефіцит, у нас тут такі черги зробились — десятки людей з ранку і до вечора набирали соровиці.
“Вода в трьох криницях має різний вміст солі, — розповідає пан Микола, дістаючи спеціальний прилад для вимірювання вмісту солі — рефрактометр. — Ось у першій криниці — сьогодні 27 відсотків, бо напередодні були дощі. Зазвичай — 28. В інших двох — по 30 відсотків. Це означає, що з одного літра води можна виварити приблизно 300 — 350 грамів солі”.
Мені не терпиться дізнатись, як же правильно виварювати сіль.
“Беремо 10 літрів соровиці й ставимо на вогонь, — ділиться пані Марія. — Під час кипіння додаємо пів літра молока — це потрібно для того, аби очистити сіль, аби вона була така біла, як сніг. Суміш потрібно постійно помішувати.
Приблизно за дві години вся вода випаровується. Сіль треба висушити. Висипаємо її на металеву дошку тонким шаром і даємо висохнути. Якщо надворі сонячно — достатньо декілька годин. А іноді сіль може сохнути навіть два-три дні. Якщо вона розсипчаста — значить, готова до вживання. До речі, ця сіль дуже смачна, такої у магазині не купиш”.
Пані Марія зізнається, що варити сіль не завжди встигає, тому солить їжу соровицею. “От варю картоплю, додаю дві ложки соровиці — і супер! — каже жінка. — І жодні дефіцити солі нам не страшні!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, хто винен у тому, що росія окупувала Херсон
