24-річна Марія Шпатківська цього року дебютувала на Паралімпіаді в Парижі у складі нашої збірної. До цього дівчина представляла Україну на двох чемпіонатах Європи — у Німеччині та Польщі, змагалась на чемпіонаті світу в ОАЕ. У фіналі першої в її житті Паралімпіади українка змагалася за нагороди із 14 суперницями. Марія побила власний рекорд і штовхнула ядро на 12,35 метра.
“Усіх спортсменів приймали гостинно. На відкритті, коли ми йшли парадом, парижани вигукували “Україна”, — ділиться враженнями від Паралімпіади Марія Шпатківська. — У спортивному таборі, де ми проживали, була організована кухня багатьох країн світу: європейська, азіатська, французька, халяльна і безліч інших. Пропонували і дуже багато сирів, якими славиться Франція. Їсти можна було цілодобово. Ми вибирали наближені до нашої кухні страви: овочі, м’ясо, рибу”.
Про Паралімпіаду Марія мріяла з юності. Дівчинка народилась без частини руки. Змалку ловила на собі дивакуваті погляди, був і булінг. А коли Марії виповнилося вісім років, тренер з рідного Козятина запропонував їй займатись спортом. Спершу було плавання, а потім дівчинка захопилась легкою атлетикою.
“Випадково побачила, як хлопці на стадіоні штовхають ядро, і попросила тренера дозволу спробувати. Він показав прості елементи й рухи. І мені вдалося. Тренувалась щодня перед заняттями у школі та після, адже прагнула їздити на змагання і перемагати. У мене три спортивні протези. Один, з яким виступаю, а точніше, штовхаю ядро. І два — для тренажерної зали. Ще вдома лежить косметичний протез. Проте відмовилась його носити після того, як побувала за кордоном на змаганнях. Там я зрозуміла, що не варто комплексувати через інвалідність, приховувати її”, — мовить Марія.
Неабияк підтримував спортсменку її коханий Євген. На фронті він зазнав поранення і, як наслідок, втратив кінцівку. З Марією доля їх звела в ортопедичному центрі, де дівчина працює реабілітологинею.
“Пригадую, поїхала з військовими, які проходили у нас реабілітацію, пограти у більярд. Євген теж до нас приєднався. Ми довго спілкувались про все на світі. Він мені відразу сподобався. Згодом я стала його реабілітологинею. Ми постійно були разом, наші стосунки дуже швидко розвивалися. У квітні цього року Євген мені освідчився, а третього травня ми розписались”, — ділиться співрозмовниця.
За два тижні до Паралімпіади під час тренувань Марія травмувала спину. Спортсменці довелося зібрати всі сили, аби показати гідний результат.
“Зі мною постійно був український стяг, підписаний моїми пацієнтами-воїнами. Є там і підпис чоловіка. Це додавало енергії, я боролась, — каже Марія Шпатківська. — Яка моя найбільша мрія? Звісно, вибороти на наступній Паралімпіаді “золото”. Цьогоріч його здобула американка Ноель Малкамакі, штовхнувши ядро на 14,06 метра”.
