Із самого ранку настоятель храму Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця ПЦУ Іван Терновський береться до роботи. Бо літо — це гаряча пора. Потрібно й зібрати овочі, які достигли, і пасинкувати ті, які лиш дозрівають. Господарство в отця чимале — це сім теплиць на 19 сотках. Священник встигає ще й їздити на передову з волонтерами, аби підтримати бійців і привезти їм овочеві смаколики з власних теплиць.
“До Господа я прийшов під час служби в армії, нас відправили у Придністров’я. Саме тоді росіяни намагалися його окупувати. Пригадую, що було не дуже безпечно, тому я весь час молився до Бога і просив: “Допоможи мені і я все життя присвячу для прославлення тебе”. Після того, як демобілізувався, свого слова дотримав, ставши священником, — розповідає отець Іван Терновський. — Спочатку служив у Миколаєві, потім в Одеській області. Але вже 20 років як повернувся на рідне Прикарпаття.
А щодо городництва, то овочі я вирощував з батьками з дитячих років. Оскільки у сільській місцевості служби в церквах проводяться не щодня, а по неділях, святах та за потребою, то потрібно було чимось займатись. І ми з дружиною та двома синами, які теж пішли по моїх стопах і служать Господу, продовжили працю біля землі. Свого часу мали 48 гектарів землі, засівали пшеницю, сою, ячмінь. Потім перейшли на картоплю, капусту. Фізично було важко, але з вірою та молитвою все долали. Та через мою хворобу господарство скоротили й наразі маємо 7 теплиць на 19 сотках землі. На них ростуть понад дві тисячі кущів огірків, три тисячі кущів помідорів, а ще чимало кабачків, баклажанів, перцю, ранньої капусти.
Сезон наш стартує ще у лютому, бо вирощуємо самі розсаду. Щоранку вдосвіта прокидаємось і пасинкуємо овочі, бо потім у теплицях стає дуже гаряче. Воду для поливання городини беремо з Дністра, який плине наприкінці городу. Найбільше мені до вподоби працювати біля огірків: люблю їхній запах, зачаровано споглядаю, як роса виблискує на плодах. Зібраний урожай частково збуваємо на ринках обласного центру. Продажем займається моя дружина”.
З 2014 року отець Іван Терновський як капелан (на благодійних засадах) їздить на передову.
“Насамперед складаємо в ящики наші вирощені овочі, щоби додати воїнам вітамінів та сил нищити ворогів, — ділиться священник. — Крім того, з дружиною, дітьми та нашими рідними готуємо випічку, голубці, млинці, які теж дуже подобаються захисникам. У кожну поїздку беру благословення нашого єпископа й разом із волонтерами вирушаємо в дорогу. Відвідую українських воїнів на передовій та у військових госпіталях. Бійці з радістю приймають наші дарунки. А я тішуся, що даю можливість воїнам хоч на мить відчути тепло рідного дому.
Якось був випадок: ми привезли домашні смаколики воїну, а вийшов його командир та повідомив сумну звістку — захисник загинув... Пам’ятаю, як стояв з ящичком із овочами й плакав від того, що ми не встигли. Бо кожен з бійців мені, як син, друг. Але, попри все, розумію, що маємо працювати ще більше на нашу перемогу. Тож, як би не було складно, як би не підводило здоров’я, на наступний рік планую посадити ще більше овочів”.
