Вкрадені шлягери — ще один злочин радянської, а нині й російської влади проти українського народу. Так, наприклад, пісня “Ой мороз, мороз” — українська, а не російська. Аби якомога більше людей дізналися про цю крадіжку рашистів і почули мелодії й тексти в оригінальному звучанні, Національна хорова капела “Дударик” презентувала проект “Прийняття”.
— Є чимало пісень українських — авторських чи народних, але їх вкрала москва й видавала за свою культурну спадщину, — каже Дмитро Кацал, автор проекту та диригент, заслужений діяч мистецтв України. — Ми плануємо їх записати й видати. От, скажімо, пісня “Там вдали, за рекой, зажигались огни, в небе ярком заря догорала...” На росії вважають, що її написав у 1924 році поет Ніколай Коол. Насправді ж твір належить до часів українського січового стрілецтва — створений за мотивами й на музику української народної пісні в 1914-му. Зауважте, як звучать слова в українському і російському варіантах: “Ти лети, коню мій, скажи неньці моїй, що лежу я у полі забитий” — “Ты, конек вороной, передай, дорогой, что я честно погиб за рабочих!”
Або ще приклад: “Ой мороз, мороз, не морозь меня, не морозь меня, моего коня...” На думку рашистів, це теж їхня пісня. Проте вона була включена до збірника “Українські народні пісні” і надрукована в Харкові у 1936 році. А виконували її ще з початку 1900-х років, зокрема на Вінниччині. “Ой мороз, мороз, не студи мене, не студи мене, лихо хай мене!” — лише один із варіантів пісні, створений нашим народом.
— Яким ще пісням плануєте повернути законний статус “своїх”?
— Готуємо також пісню “Любо, братці, любо”, яка в оригіналі завжди звучала солов’їною. Пісня була гімном анархістів. Натомість у російському варіанті вона набула популярності з виходом фільму 1942 року... Чи, візьмімо, ще один твір: “Вот кто-то с горочки спустился. Наверно милый мой идет”, записаний російською експедицією у 1951 році. Насправді це український романс XIX сторіччя, який є народним.
Ще одну пісню декілька поколінь українців вважало “радянською” — “Смело мы в бой пойдем за власть советов”. Автентичний текст “Ми сміло в бій підемо...” написаний у січні 1918 року, коли бійці армії Української Народної Республіки обороняли підступи до Києва від більшовицьких загарбників під командуванням Муравйова.
— Є пісні, пов’язані з війною?
— Так. Мова про пісню “Повстань, повстань, народе мій”, оригінал якої створений у 1919 році в лавах криворізьких повстанців УНР. А Васілій Лебєдєв-Кумач у 1941-му, в перші дні після нападу нацистської Німеччини на СРСР, “написав” пісню “Священная война”, яка відома за першими рядками: “Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой, с фашистской силой тёмною, с проклятою ордой”. Зацитую вам українське першоджерело: “Повстань, народе мій! Берись за зброю вмить! Іде війна народная, священний бій кипить! Повстань! Повстань, народе мій! Берись за зброю вмить! Нехай під окупантами завжди земля горить!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, хто винен у тому, що росія окупувала Херсон
