...На вході до сільської ради Маршинців, що на Буковині, — почесна дошка з іменами місцевих знаменитостей. Серед них — і Софія Ротару, уродженка цього села. Невже місцевих не обходить громадянська позиція співачки, яка під час російсько-української війни не гребує виступами під покровом ворога?..
Нагадаю, до Дня Незалежності президент Зеленський нагородив співачку почесним званням “Національна легенда України”. Велика частина суспільства обурилась, бо лише три дні перед тим Ротару виступала на російському пісенному фестивалі “Новая волна”.
“Софія — наша зірка!” — каже мені 66-річний Леонід Дорофтей, заступник сільського голови. — Ми з нею в школі вчились в один час. У неї три сестри й двоє братів: Зінаїда, Лідія, Ауріка, Анатолій і Євгеній. До речі, усі сестри мають талант до співу. Напевно, це їм передалось від батька — Михайла.
Софія жила в Маршинцях, допоки не вступила до училища в Чернівцях. У селі залишилась батьківська хата і двоє братів: Анатолій має підприємство з обробки землі, а Євгеній — свій магазин”.
Тут живе старший брат Софії Ротару Євген.
Місцеві розповідають, що в селі Софія Ротару з’являється нечасто — здебільшого на великі свята. Весь час проводить у батьківській хаті.
“Ми її запрошуємо на свята, які проводять у місцевій школі, у садочках, але вона ніколи не приїжджає. Зрозуміло, у неї багато справ”, — каже пан Леонід.
...На подвір’ї дитсадка знайомлюсь з Ларисою Ватаманюк — заступницею директора навчально-виховного закладу. “Знаю, що в Софії Ротару з братами чудові стосунки. Один із них навіть спеціальне місце відпочинку зробив для співачки — облагородив ставок, посадив дерева. Там можна і порибалити, і краєвидами помилуватись. Дуже гарно! Тому, перебуваючи в Маршинцях, вона проводить багато часу саме там”, — розповідає жінка.
Пані Лариса каже, що востаннє співачка приїжджала до села після виступу до Дня Незалежності. Була тут кілька днів.
До речі, у Маршинцях люди спілкуються переважно молдовською, румунською або російською. Село — прикордонне. Запитую, якою мовою розмовляє Софія Ротару, коли приїжджає сюди. “Десь молдовською, десь російською”, — відповідає 46-річна Родіка Галак, директорка місцевої школи.
Знайомлюсь з 40-річним місцевим чоловіком, який відмовляється називати своє ім’я. Розпитую, що думає про виступ співачки на російському фестивалі. Він відповідає, що це вигадка. Я показую на смартфоні уривок відео з концерту.
Чоловік після хвилини роздумів каже: “Та яка різниця, де вона співає. Головне, що Софія — наша. Та й музика — вона поза політикою”.
“Я щось чула про виступ Ротару в Сочі, але дуже в це не заглиблювалась, — каже Родіка Галак. — Думаю, що це якась провокація з боку Росії. Ну а, може, Софія Михайлівна вирішила потішити й тих людей, які там живуть. Вони ж її люблять так само, як ми. Мені здається, це все надто заполітизовано. А музика — вона поза політикою”.
На запитання про те, як ставляться у Маршинцях до російсько-української війни, анексії Криму, пані Родіка відповідає: “Ми всі мріємо, аби війна нарешті закінчилась. Мій чоловік брав участь в АТО майже два роки. Я добре пам’ятаю ті часи, коли чекала його... Це було страшно! Дякувати Богу, чоловік повернувся живий!”
...Їдучи додому, обдумую почутий дисонанс: люди хочуть перемогти Росію у війні, але не проти у час війни розважати росіян. Бо музика для них — поза політикою. На жаль.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко
