Буває, щойно побачивши шприц, людина блідне, вкривається краплями поту, а часом й непритомніє. Є ті, хто уникає лікування і вакцинації лише тому, що остерігаються уколів. Психологи такий страх називають трипанофобією. Чому вона виникає та що можна зробити для того, аби її побороти?
— Є люди з особливою чутливістю до болю — низьким больовим порогом, — каже психолог Євген Заїка. — Укол медичною голкою, який більшість із нас сприймає майже так, як укус комара, для чутливих — наче удар електричним струмом. І це не тому, що ці люди — вередливі, істеричні, просто так у них налаштований центр болю у головному мозку. І потрібен дуже серйозний мотив, щоб людина з низьким больовим порогом переборола свій страх.
— Який мотив — найпереконливіший?
— Моя знайома, вже поважного віку пані, остерігалася вакцинуватися від ковіду. Боялася, власне, моменту уколу й введення препарату. Я запропонував їй вирішити, чого боїться більше: уколу чи інфекційної хвороби, двотижневих страждань із температурою понад 39’С, перебування у реанімації, зрештою —ймвірної смерті? Жінка зробила вибір на користь вакцинації.
Однак є ситуації, коли людина наче й добре усвідомлює, що страх — її ворог, але дати раду з ним не може. Із важкою трипанофобією, як і з іншими фобіями та панічними атаками, впоратися допомагають різні психологічні способи. А часом необхідні й спеціальні препарати.
— Чи правда, що подолати страх перед уколом (наприклад, вакцинацією) легше, якщо перед тим бачив, як вакцинували інших і нічого з ними не сталося?
— Так, у цьому допомагає принцип позитивної асоціації. Людина бачить, що з іншими все гаразд, і їй стає легше повірити, що і з нею все буде добре.
— Чому виникає трипанофобія?
— Цей страх часто є відгомоном пережитого раніше (зазвичай у ранньому дитячому віці) стресу, пов’язаного з медичними маніпуляціями, — каже психологиня Світлана Беляєва. — Неприємний епізод вже начебто забуто, пам’ять ретельно заховала його, але страх із глибин підсвідомості нагадує про себе посиленим серцебиттям, тремтінням рук, струмочками поту, нудотою, дзвоном у вухах. Трипанофобія може бути спровокована і залякуванням дорослих, погрозами на кшталт: “Ось, будеш погано їсти, бігати без шапочки — захворієш і тобі робитимуть болючі уколи”.
Тому всім батькам раджу дотримуватися простих правил, щоб їхні діти не боялися медичних маніпуляцій і не переносили цю фобію у доросле життя. Перше: не залякувати, а завжди чесно пояснювати дитині, чому й для чого їй роблять укол. Друге: намагатися бути поряд з дитиною під час лікувальної маніпуляції, морально підтримувати, підбадьорювати.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також кілька порад, що допоможуть позбутися тріщин на п’ятах
