Епідемія цієї хвороби вбивали мільйони людей в усьому світі, доки в 1891 році не випробували першу антидифтерійну сироватку, а у 1923-му — і першу вакцину. У 1990-х роках дифтерія в Україні забрала життя близько 700 українців. 20 тисяч осіб тоді захворіли. Ті, хто залишився живий, часто здоровим так і не почувався — через побічні наслідки впливу дифтерійного токсину.
Аби епідемії не повторювались, кількість вакцинованих у суспільстві повинна бути не меншою як 90%. Втім дані Центру громадського здоров’я свідчать: за дев’ять місяців 2019 року щеплені проти дифтерії 59% дітей до року та 52% дорослих. Станом на 28 жовтня в Україні зареєстровано 20 випадків дифтерії.
ЯК ПОЧИНАЄТЬСЯ?
“Усе почалося з високої температури і болю у горлі, — каже 47-річний Олександр із села Гусятин Хмельницької області. Пацієнт не захотів називати своє прізвище. — Тіло ніби крутило і ламало. Оскільки постійно відчував дискомфорт у горлі, то спершу подумав, що в мене ангіна. Але температура була небезпечною — 39 градусів, і я вирішив не зволікати та звернувся у місцеву лікарню.
На третій день лікування медики запідозрили дифтерію (хоч точний діагноз поставили аж на 6-й день, коли з’явилися результати бактеріологічного посіву). Лікарі кажуть, що у мене була легка форма. Мабуть, допомогла вакцинація. У 2017 році я зробив щеплення проти цієї хвороби.
Вдома провели дезінфекцію. Де сам набрався хвороби, не знаю. Був удома, ні з ким чужим не спілкувався”.
Лікар-інфекціоніст із Ужгорода, де 15 осіб захворіли на дифтерію, каже, що перший пацієнт звернувся до медиків із симптомами, за якими важко було запідозрити власне дифтерію.
“У нього боліли м’язи, була гарячка, — розповідає Віктор Петров. — У пацієнта підозрювали ревматичну хворобу, але він також скаржився на дискомфорт у горлі, і лікар вирішив обстежити його на дифтерію. Діагноз підтвердився”.
У 9-річного київського школяра, який захворів на дифтерію, як виявилось, була довідка про вакцинацію, але насправді він не мав щеплення.
“Мама зізналась, що дитину не вакцинувала, — каже Наталія Гунченко, заступниця директора Київського лабораторного центру МОЗ. — Зазвичай для лікування вона зверталась не до медиків, а до травників. Ми довго переконували сім’ю провести бактеріологічні аналізи та зробити необхідну дезінфекцію приміщень, де вони проживають. На щастя, дитина вже почувається краще. Хлопчик досі в лікарні”.
ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА?
— Збудник дифтерії — коринебактерія — передається повітряно-крапельним шляхом, рідше — через предмети побуту, яким користувався хворий, — відповідає Наталія Тімко, лікарка-епідеміологиня обласної інфекційної клінічної лікарні. — Коринебактерія дуже стійка: може зберігатися у зовнішньому середовищі при плюсовій температурі до 15 діб. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.
— Які симптоми дифтерії?
— Перші симптоми, як вже описував пацієнт із Хмельниччини, схожі на симптоми ангіни: висока температура, біль у горлі, ускладнене дихання та ковтання, захриплість. Одна із основних ознак — наліт на уражених інфекцією мигдаликах. Спочатку він білого кольору, але з часом стає сірим або жовто-сірим. І з’являється специфічний запах з рота, збільшуються лімфатичні вузли та набрякає слизова оболонка носоглотки.
— Агресивний токсин, що його провокує збудник дифтерії, якщо пацієнтові негайно, упродовж перших же годин від початку недуги, не введено сироватку (вона нейтралізує токсини дифтерійних бактерій), здатний заподіяти непоправної шкоди організму, — каже Михайло Андрейчин, доктор медичних наук, президент Асоцiацiї iнфекцiонiстiв України. — Людина може померти від задухи, спричиненої набряком дихальних шляхів, або ж, упродовж 2 — 5 днів, — від інфекційного запалення серця, далі — від неврологічних ускладнень (зокрема паралічу), інфекційно-токсичного шоку.
Деяких пацієнтів, що мали важкий перебіг дифтерії й вижили, вона наздоганяла через рік — не витримувало уражене серце. Тому вакцинація — єдиний спосіб урятуватися від дифтерії.
— Імунітет після вакцинації зберігається лише 10 років, — нагадує лікарка-епідеміологиня обласного Центру громадського здоров’я Олена Левицька. — Після цього терміну треба знову зробити щеплення.
— Природного імунітету до цієї хвороби немає?
М. Андрейчин:
— Його можуть мати лише новонароджені — завдяки тому, що отримали антитіла від матерів (якщо вони їх мали). Додам також, що навіть вакцина не гарантує 100% захисту від дифтерії. Щоправда, вакциновані, якщо заразилися, переносять хворобу набагато легше.
— Запаси протидифтерійної сироватки, це не приховують фахівці МОЗУ, в Україні мізерні. Як лікарі виходять із ситуації?
Н. Тімко:
— Медики, звісно ж, намагаються врятувати хворих і без сироватки: проводять спеціальну терапію, що підтримує роботу серця, дихальних шляхів, нирок, призначають антибіотики для боротьби з ускладненнями. Але нейт ралізувати дію дифтерійного токсину може лише сироватка.
— Як діяти людині, яка виявила у себе перші симптоми дифтерії й не сумнівається, що це — саме вона (припустім, знає, що контактувала з хворим)?
О. Левицька:
— Можна звернутися відразу в приймальне відділення інфекційної лікарні (викликати “швидку”, якщо стан важкий, чи дістатися власним авто, таксі, попередньо вдягнувши захисну маску). У випадку дифтерії кожна година на вагу золота.
— Скажіть, а що саме стало причиною епідемії у 1990-х?
— Тоді відбулось зниження рівня вакцинації, що пов’язане з розпадом СРСР і єдиної системи епіднагляду, коли вакцинували масово і примусово. У 1990-ті, під час епідемії, медики навіть ходили до людей додому й агітували за щеплення. Проблема згодом наче відступила. Але, як бачимо, тільки-но знизився прошарок вакцинованих — усе повторилося.
Читайте також про прості причини та складні наслідки остеопорозу
