Гіпергідроз провокує надмірне потовиділення у ділянках долонь чи стоп. Нерідко вражає одночасно верхні й нижні кінцівки.
— При цій хворобі потові залози працюють хаотично й понад міру, що призводить до підвищеного потовиділення у ділянках долонь — мова про пальмарний гіпергідроз. Або ж потерпають стопи (плантарний гіпергідроз). Буває, що недуга вражає одночасно ділянки рук і ніг, — каже хірург Олександр Калінчук, медичний директор Дитячої лікарні святого Миколая (Перше ТМО міста Львова). — Так от. При плантарному гіпергідрозі стопи значну частину часу перебувають у взутті, тож певною мірою недугу вдається приховати. Окрім того, є спеціальні устілки чи гідрогелі для взуття, які вбирають зайву вологу, а ноги можна обробляти присипками чи мазями для зменшення потовиділення. І хоч це не позбавляє недуги, проте полегшує її прояви.
Тоді як пальмарний гіпергідроз суттєво погіршує якість життя. Адже долоні весь час мокрі. Тож за відсутності лікування у тих, хто має таку недугу, формується чимало комплексів. Зокрема, у підлітковому віці їм важко зважитись на романтичні стосунки.
— Що спричиняє недугу?
— Науково доведена генетична схильність до розвитку гіпергідрозу. Тобто хвороба може розвинутись у випадку, якщо хтось із рідних потерпав через неї. Але загалом причини розвитку недуги досі залишаються невідомими.
— Чи можна з нею боротися?
— Так, завдяки хірургічному втручанню. Шестирічна Вікторія з Тернополя упродовж чотирьох років потерпала від гіпергідрозу долонь. Батьки звертались до різних медиків, застосовували місцеве лікування для підсушування шкіри. Але це не допомагало. Дитина не могла малювати, ліпити з пластиліну й комунікувати з іншими, навіть вихователі не брали її за руку. На долонях дівчинки почали з’являтись тріщини, рани, бородавки. Через постійне надмірне потовиділення у таких хворих нерідко розвивається важкий дерматит, адже у вологе середовище починають проникати віруси й гриби.
Під час малоінвазивного оперативного втручання ми зробили під обома пахвами маленької пацієнтки розрізи по одному сантиметру, крізь які дістались до нервових корінців, що в грудній порожнині й відповідають за стимуляцію потових залоз на долонях. Одну частину корінців ми знищили електричним струмом, іншу — перекліпували (наклали кліпси). Бо через анатомічні особливості у 15% пацієнтів така операція супроводжується змінами на обличчі — воно червоніє, а повіки приспускаються. У випадку появи змін на обличчі кліпсу можна зняти. У Вікусі все минуло добре. Її долоньки тепер сухі. Дівчинка навіть зліпила для нас панно з пластиліну!
— А при плантарному гіпергідрозі подібні оперативні втручання теж можливі?
— Вкрай рідко. Бо, наприклад, у чоловіків через такі операції є ризик порушення ерекції. Адже нервові корінці, які стимулюють потові залози на стопах, розміщені в черевній порожнині біля хребта. Тож до таких дій у всьому світі вдаються лише у важких випадках. Якщо, скажімо, недуга призводить до появи на стопах тріщин і виразок, що не загоюються, і це провокує біль при ходьбі.
Зауважу, що при гіпергідрозі долонь чи стоп можуть бути й протипокази до проведення оперативного втручання (вади серця, порушення згортання крові, захворювання центральної нервової системи). Але, окрім симптоматичного лікування, може застосовуватися так звана терапія на вимогу. Йдеться про вживання препаратів перед важливою зустріччю. На певний час вони блокують роботу потових залоз.
