В екзотичному саду родини Попиків із села Ценова ростуть та радують врожаєм лимони, ананаси, банани, папая, інжир, мурая, кавові дерева... А почалося все 17 років тому.
“Мій свекор Мирослав Степанович прочитав у газеті про господаря, який вирощує вдома заморські фрукти. І загорівся цією ідеєю. Разом із дружиною поїхали до досвідченого садівника з Київщини. На той час сорокасантиметровий саджанець лимона коштував шалені гроші — 120 доларів. Зрештою чоловікові батьки накупили саджанців лимона, ананаса, банана, інжиру, граната на дві свої місячні зарплати. І все прижилось. Оскільки рослини потребували догляду, до процесу долучились і ми з чоловіком Степаном, — каже Леся Попик. — Спершу мали одну теплицю розміром 8 на 12 метрів, заглиблену на півтора метра у землю. Завдяки конструкції там добре зберігається тепло (+25 градусів) і вологість (понад 90%). Чотири роки тому встановили ще одну — 14 на 10 метрів. Обидві опалюємо. У планах — збудувати й третю теплицю”.
Нині у подружжя Попиків росте приблизно 35 видів екзотичних рослин. Власниця тропічного саду може годинами розповідати про них, адже любить справу, якою займається.
“Наприклад, у нас є мандарин Декопон Варієгатний. Він має великі, солодкі, безкісточкові плоди. В Азії цей сорт — символ успіху та достатку, — провадить далі пані Леся. — Лимон Пандероза вважається одним із найневибагливіших цитрусових сортів. Перші плоди на ньому з’являються вже через два-три роки після вкорінення живця або щепленого саджанця. Дорослі рослини віком 12 — 14 років, як у нас, можуть давати до пів сотні плодів. Лимони достигають через дев’ять місяців після цвітіння. На одному дереві одночасно може бути і квіточка, і зелений плід, і жовтий. Вага одного лимона може сягати 500 грамів і більше.
Банани люблять сухий грунт, тож рослину можна не поливати два тижні й більше. Якщо правильно за деревцем доглядати, то на третій-четвертий рік з’являються ароматні плоди. На одному гроні може бути від 50 до 150 бананчиків. І повірте, вони значно солодші й соковитіші, ніж магазинні.
Ананаси вирощуємо зі зрізаної верхівки плода. Підсушуємо її в теплому місці упродовж тижня і висаджуємо в горщик. Через 18 — 25 місяців екзот вже дає врожай. Один ананас — один плід. Надалі рослина або відмирає, або на ній з’являються нові пагони.
Екзоти поливаємо вручну. Взимку — рідше, адже вони потребують спокою. Навесні й улітку — більше. Звісно, періодично підживлюємо їх. Зокрема, у лютому-березні фосфорними добривами, у період вегетації — азотними. А коли плоди починають достигати — калійними. Не обробляємо свої рослини жодною хімією. Може, тому у нас не склалось із пепіно (динна груша. — Авт.). З’ясувалось, що його дуже полюбляє небезпечний шкідник — білокрилка капустяна”.
За словами співрозмовниці, зібраним урожаєм вони і самі смакують, і пригощають ним рідних та друзів. А ще — організовують екскурсії для місцевих школярів у свої теплиці, аби ті могли на власні очі побачити, як з маленької насінини чи саджанця можна виростити екзота. Подружжя планує й надалі поповнювати тропічний сад. “Хочемо придбати ще пітахаю, маракую. І не тільки”, — зауважує Леся Попик.
