Знайомий імунолог часто ображається на своїх пацієнтів, коли ті йому кажуть: "Лікарю, в мене зовсім не працює імунна система!" На це він відповідає: "Та сама, що за час нашої розмови тричі врятувала вас від пухлини та нейтралізувала декілька вірусів ще до потрапляння їх у клітину?"
Про суперздібності імунітету
Справді, люди часто недооцінюють імунну систему. Й з усіх механізмів організму людини вона досі є найменш вивченою. Чому так? Основна причина в тому, що їй властиво активно змінювати свою діяльність у відповідь на вплив зовнішнього середовища. Ця постійна пристосовуваність і нестабільність робить вивчення імунних реакцій доволі складним процесом.
Але цікаво ще те, що імунна система — чи не єдина, яка реагує не тільки на зовнішні фактори, а й на "порушників" всередині організму, які формуються з власних клітин. Організм людини — вкрай тоталітарна система! Жодна клітина не має права стати іншою (скажімо, перекваліфікуватися з епітелію бронхів на нейрон), не може розмножуватися тоді, коли це не потрібно. Понад те, кожна клітина має спеціальний механізм для того, щоб звітувати перед імунною системою: показувати на своїй поверхні всі молекули, які вона утворює в поточний момент. А імунні клітини — лімфоцити — перевіряють її, контактуючи з цією поверхнею.
Щодо розмноження, то таким правом узагалі наділено вкрай мало клітин організму. Тож якщо комусь і заманеться це робити то, скоріш за все, йдеться про пухлинну клітину. І поки така її поведінка не стала шкідливою, саме імунна система має зупинити небезпечну порушницю.
Про хот-доги, зміни ДНК та лімфоцитів-поліцейських
Отже, будь-яка пухлина — це процес необмеженого та неконтрольованого поділу клітин. Неконтрольоване розмноження передбачає появу у клітині нових та/або змінених молекул, які вона має показати на своїй поверхні. Саме за цими зміненими білками лімфоцити, яких можна порівняти з поліцейськими, і повинні віднайти потенційний раковий осередок. Клітину-порушницю, яку вони спіймають, буде одразу ж знищено.
За різними даними впродовж однієї доби в організмі людини виникає від трьох до декількох сотень змінених клітин. І це пов'язано з низкою причин. В продуктах, які ми споживаємо, наприклад, можуть міститися хімічні речовини, здатні змінювати ДНК клітин, а отже — викликати пухлину. Таку здатність мають і деякі віруси (наприклад, вірус папіломи людини). Також канцерогенними властивостями наділені і фізичні фактори зовнішнього середовища, як, наприклад, радіація, ультрафіолетове випромінювання тощо.
Та чи завжди хот-дог із кіоска або зайві пів години на сонці означають ризик захворіти на рак? На щастя, ні. Онкологічне захворювання не виникає від перекусу фаст-фудом, ним також не можна заразитися, скажімо, в метро. Дія канцерогенів та більшості онкогенних вірусів неспецифічна та не спрямована безпосередньо на зміну тих ділянок ДНК людських клітин, що відповідають за контроль поділу. Їхній вплив випадковий. Наприклад, вони можуть потрапити в клітину, яка вже повністю втратила здатність ділитися, і жодних змін із нею не відбудеться. Або ж можуть пошкодити неактивну ділянку ДНК, зміна якої не призведе до зміни білків у клітині. Та навіть коли канцероген все-таки влучить у ціль, здорова імунна система це виявить і ліквідує загрозу.
Про хитрощі раку і те, як перехитрити його
Але що ж відбувається з імунітетом, коли "спецоперація" раку виявляється успішною? Аби пояснити це, варто розпочати із того, як імунна система тримає під контролем лімфоцити, щоби не зазнати самознищення. На спеціальних клітинах з’являються молекули, що, наче ключі до автомобіля, вимикають лімфоцит. Етапи розвитку лімфоцита, на яких його можуть зупинити, а також певні моменти в реакції лімфоцита на "неправильну" клітину, під час яких його дію можна припинити, називають контрольними точками (check-points).
Такими клітинами-помічниками є добре відомі багатьом, хто хоч раз здавав аналіз крові, нейтрофіли та моноцити. Якщо вони скористаються згаданими ключами для вимикання лімфоцитів, то останні замруть і чекатимуть, поки їх увімкнуть знову, не завдаючи при цьому жодної шкоди іншим клітинам. Цей механізм є надзвичайно важливим при запобіганні автоімунним захворюванням, а також... при вагітності, адже плід для організму матері — це чужорідні видозмінені клітини, які імунна система має знищити. І вона не робить цього, "розуміючи" завдяки зупинці у контрольних точках, що вагітність — це не загроза.
Що ж робить пухлинна клітина, яка хоче ділитися та видозмінюватися там, де цього робити не можна? Найхитріші з порушників мають низку механізмів уникнення імунного покарання. По-перше, вони можуть перестати показувати на своїй поверхні білки, які утворюють. По-друге, вони можуть переносити на своїй поверхні такі самі ключі для зупинки лімфоцитів у контрольних точках, як і нейтрофіли з моноцитами, і тоді лімфоцити завмирають безпосередньо в пухлині. І нарешті по-третє — пухлинні клітини здатні виділяти певні речовини, які змушують нормальні нейтрофіли та моноцити використовувати ключі проти лімфоцитів. Ці речовини досі маловивчені й описані лише теоретично.
Багато лабораторій в усьому світі працюють над тим, щоб ідентифікувати сполуки, за допомогою яких пухлина "вербує" лімфоцити, адже це дозволить в майбутньому ефективніше боротися із онкологічними захворюваннями. Проте вже зараз вчені розробили низку методів, за допомогою яких можна заблокувати дію ключів, що вимикають лімфоцити. Такі препарати вже використовують для лікування певних видів пухлин, що мають найбільшу здатність пригнічувати імунну відповідь. Мова про меланоми, деякі форми раку легень та кишківника. Звісно, у такому разі збільшується ризик розвитку автоімунних захворювань, оскільки лімфоцити стає неможливо зупинити, але це значно підвищує шанси пацієнта із переліченими онкологічними захворюваннями вижити.
Головні відкриття й успіхи в онкоімунології ще попереду, а тим часом завдання кожного з нас — максимально допомагати імунітету перебувати у хорошій формі.
Також пропонуємо вашій увазі текст про те, чи такий страшний Wi-Fi, як його малюють?
