...Біля посту медсестри в коридорі хірургічного відділення Першої міської клінічної лікарні імені Князя Лева — три жінки на інвалідних візках. Туди ж повільно підходить чоловік на милицях із забинтованою ногою. У палатах біля ліжок хворих — палички, милиці та візки.
“Усі місця зайняті пацієнтами з діабетичною стопою”, — констатує Ігор Вихопень, кандидат медичних наук, лікар-хірург, завідувач відділення, керівник Центру діабетичної стопи.
Медик стверджує: при правильному лікуванні цукрового діабету й дотриманні рекомендацій хворі можуть не зазнати важких ускладнень. Інакше ж цукор уражатиме дрібні судини й нерви, через це можуть постраждати нирки (нефропатія), серце (карді-
оміопатія), стопи.
“При цукровому діабеті стопа втрачає чутливість. Часто хворі не помічають, що з цією частиною тіла щось сталося, наприклад, з’явився опік, бо нічого не відчувають через ураження нервів, — пояснює Ігор Богданович. — Далі з’являється почорніння, рана, гангрена. Часто цей процес такий стрімкий (декілька днів), що уражену ділянку доводиться ампутовувати”.
Лікар нагадує, що при діабеті треба викреслити з раціону свинину, солодощі, вироби з борошна. Корисно їсти чорниці, натомість категорично не рекомендовано виноград та кавун.
Пану Володимиру, який лежить під крапельницею, — 62. Діабет розвинувся вісім років тому. “От ніби і знаєш, як треба харчуватися при такій хворобі, але часто порушуєш дієту, даєш слабинку, — каже. — Я пропускав прийом таблеток, не контролював рівень цукру... Недавно у палець на правій нозі потрапила скалка, з’явилося потемніння. Три тижні тому довелось його ампутувати”.
Недавно у палець на правій нозі потрапила скалка, з’явилося потемніння. Три тижні тому довелось його ампутувати.
Наталія, дружина пана Володимира, принесла йому каву. Каже: раз на день можна, але без цукру. Чоловік бере пачку сигарет. Цікавлюся, чи це не заборонено. “Швидко кидати курити — небезпечно, — пояснює пані Наталія. — Це занадто великий стрес для організму, через таке цукор підвищується”. Чоловік розповідає, що курить із 20-ти років. Бувало, викурював пачку за день, а зараз зменшив до 3 -4 сигарет. Наступного тижня, сподівається, вже не куритиме.
“Кинути курити простіше, ніж ви думаєте, — долучається до розмови сусід по палаті, пан Олег. — Я курив по 4 пачки на день, але кинув!” У 66-річного чоловіка перев’язана стопа. Дігноз “діабет” почув сім років тому. Натер пальця, ранка не загоювалася. Здав кров на аналіз рівня цукру — 19. “Останні пів року не стежив за цукром, міг випити горілки чи пива, — каже він. — Нога спухла, цукор був на рівні 17,6. Тепер пів стопи нема, дев’ять днів минуло, як прооперували”.
Чоловік ходить без палички та щиро радіє, що п’ята і решта стопи залишились. Ще й жартує: “Знаєте, що добре при діабеті? Нічого не болить через те, що розвивається полінейропатія”.
“Підступність діабету в тому, що його не видно, а людина гниє зсередини”, — зітхає у відповідь пан Володимир.
Звертаю увагу на упаковку ліків із цінником — 890 гривень. Пацієнти підтверджують: лікування дуже дороге. Пан Олег лише за перший день витратив 1800 гривень. А пані Наталія за крапельниці для чоловіка заплатила 5000.
Лікар зазначає: хворі часто пригадують, що діабет розвинувся невдовзі після смерті чи важкої хвороби рідної людини. Це й не дивно, адже на тлі стресу в організмі людини виробляється надмірна кількість цукру.
62-літній пан Богдан розповідає: це було 5 років тому, ішов із роботи, вдарили по голові, травма стала для нього сильним стресом...
“До того в мене цукор був на рівні 5 одиниць”, — зітхає. Пацієнт впав у кому, коли рівень цукру підвищився до 30. Торік працював на танковому заводі, якось на ногу впала “болванка”. Болю не відчув, але згодом два пальці почали чорніти... Довелося ампутувати. А нещодавно температура підвищилась до 40 °C, голова боліла, захитувало, нога набрякла. “Лікарі сказали, що треба відрізати пальці й частину стопи”, — каже він. За прогнозами, нога загоюватиметься приблизно рік. Наразі хворий пересувається на візку.
На три уколи для загоювання пацієнт нині витратив майже тисячу гривень. “Упаковка таблеток коштує 280 гривень, — показує. — Це вже третя”.
“А ви чому чотири роки до мене не приходили? Усе ж уже було добре, виразки вже не з’являлись, а тепер Ви залишились без пальців на обох ногах”, — звертається Ігор Богданович до іншого пацієнта. “Радів, тому й не приходив”, — всміхається той.
“Я все життя присвятив цивільній авіації, був пілотом, — розповідає 78-річний чоловік. — Останній рейс був у Конго — 17 годин у польоті без сну. Я любив свою роботу, хоч стресів було отак (робить рух рукою над головою). Права на помилки ми не мали. Я кілька разів бачив свою смерть у повітрі, коли до падіння літака залишалось 2-3 секунди, коли могли розбитись під час зльоту... Тепер мені пальці на ногах повідрізали, а одному з моїх колег — обидві ноги”...
Серед жертв цукрового діабету — чимало лікарів. Ігор Вихопень розповідає, що недавно одному з колег ампутували палець. “А в цій палаті — фельдшерка зі села, три тижні тому до нас потрапила”, — каже хірург. 68-річна пані Ольга визнає: робота в неї стресова, та й життя в селі непросте. А діабет розвинувся невдовзі після народження другої дитини.
68-річна пані Ольга визнає: робота в неї стресова, та й життя в селі непросте. А діабет розвинувся невдовзі після народження другої дитини.
Нещодавно у пані Ольги температура збільшилася до 39 °C, рівень цукру — до 20. Каже, не могла на ногах триматись. На стопі з’явився набряк, а згодом і нагноєння. Довелось ампутувати палець. Також їй почистили рану на зовнішній частині стопи — там зігнили м’які тканини. Жінка самостійно ходити ще не може, чекає на сина, аби поводив її по коридору. Дякує лікарям, що зберегли ногу.
Незважаючи ні на що, пацієнти намагаються не занепадати духом. Дехто навіть жартує.
“А розкажи історію про чоловіка, який не хотів одружуватись”, — усміхається пан Володимир. Його сусід одразу ж згадує анекдот про чоловіка, якому порадили одружитись, аби було кому склянку води подати на старості. “А коли той помирав, то зауважив, що пити не хоче”, — після цих слів пацієнти гучно розсміялися.
ПРО ПОМИЛКИ І ПРАВИЛА
“Варто зауважити, за останні роки нам вдалося суттєво знизити рівень високих ампутацій, тобто над коліном. Ще 25 років тому цей показник серед усіх операцій, зроблених на діабетичній стопі, становив 15,7 %, зараз — 6,8 %, — каже хірург. — Щоправда, якщо раніше цукровий діабет вважали хворобою людей старшого віку, після 60-ти, то тепер із діабетичною стопою приходять і 45-річні. До групи ризику, передусім, належать ті, у кого родичі мають цю недугу”.
Аби запобігти розвитку хвороби, слід регулярно здавати аналіз на визначення рівня цукру в крові. Лікар нарікає: хворі майже не звертаються за консультацією, коли з’являються ранні симптоми. Більшість потрапляють до відділення вже із серйознішими наслідками.
Нерідко пацієнтам призначають інсулін пожиттєво. Однак у понад 90% таких випадків він не лише не потрібен, а й може зашкодити, бо призводить до виснаження підшлункової залози.
Ігор Богданович каже: хворим варто носити зручне взуття, яке б не натирало, адже кожна ранка — небезпечна. А тим, хто пережив ампутацію, потрібне спеціальне ортопедичне взуття.
“У розвинених країнах лікарі кажуть: “Ми не вилікуємо вас від діабету, а навчимо з ним жити”. Пригадую, якось один із моїх пацієнтів зізнався, що з діабетом йому краще живеться, ніж до хвороби, бо почав правильно харчуватися і більше рухатися, — розповідає Ігор Богданович. — Так навіть можна відмовитися від медикаментів і рівень цукру буде в нормі (до 6 одиниць).
Ще один мій пацієнт, лікар, зранку обов’язково виходить на активну прогулянку: спалює жири і знижує рівень цукру. Будь-яке фізичне навантаження, навіть вправи на руки (якщо людина не може ходити), цьому сприяють”.
Бережіть своє здоров’я!
Читайте також про харчування у лікарнях. Хто винен у неякісному харчуванні пацієнтів? Куди скаржитись, якщо раціон у медзакладі - жахливий? І що краще - годувати хворих хоча б якось чи відмовитися від такої практики взагалі?
