Інсульт — друга за частотою причина смертності й основна причина інвалідності в Україні. Лікарі кажуть: якщо лікування інсульту вчасне, а реабілітація належна, постраждалі мають великі шанси повернутися до повноцінного життя.
Як відбувається відновлення таких пацієтнів?
...Дев’ята ранку. Усі десять тренажерів кабінету лікувальної фізкультури в Хмельницькому зайняті. У терцентрі соціального обслуговування заняття для пенсіонерів та повнолітніх осіб з інвалідністю безплатні. Реабілітолог Микола Вахрамєєв допомагає одному з відвідувачів, Михайлові Кухті, робити кругові оберти рукою. Фахівець пояснює: зазвичай рухи відбуваються після мозкового імпульсу. Але через ураження мозку потрібно створювати імпульси у зворотній послідовності — від кінцівки.
У Михайла Кухти після інсульту, що стався два роки тому, вражений лівий бік тіла. Наразі вдалося відновити лише велику моторику кінцівки. Для наступної вправи Михайло переходить на орбітрек. Хизується: уже може триматися за поручень, хоча спочатку руку доводилося примотувати. Після інсульту чоловік полишив роботу кіномеханіка.
“Я добре пам’ятаю, як зі мною це сталося. Спустився у підвал по картоплю, піднявся у квартиру, сів обривати паростки і — пимц — упав. Знепритомнів хвилин на десять, — згадує пан Михайло. — Потім гукнув сестру, вона викликала “швидку”. Перші два тижні були дуже важкі. Спочатку працював з реабілітологом у лікарні, потім він до мене приходив додому. Тепер я багато гуляю, розробив ногу, кинув вживати спиртне і курити”.
У 59-річного Василя Степановича після крововиливу порушене мовлення. Чоловік говорить чітко, але повільно, вимовляючи деякі слова по складах. “Я працював будівельником. Три з половиною роки тому стався інсульт. Пів року оговтувався. Спочатку майже не говорив”, — каже пан Василь.
Найбільше постраждалих від інсульту, за словами Миколи Вахрамєєва, — серед чоловіків після 50 років, що вели малорухливий спосіб життя та багато курили. Наймолодшому постраждалому від крововиливу хмельничанину — 20 років. Після повернення з лікарні реабілітація починається вдома. Згодом постраждалі можуть відвідувати кабінет лікувальної фізкультури.
“Люди після інсульту — як маленькі діти. Спочатку навчаю їх сидіти, згодом — стояти і крокувати на місці. Воджу за руку. Потім вони стають або на ходунки, або переміщаються з паличкою, — пояснює Микола Вахрамєєв. — Треба відновлювати координацію рухів, працювати з вестибулярним апаратом. Якщо уражена ділянка мозку, що відповідає за мовлення, доводиться виконувати ще й комплекс вправ перед дзеркалом: висовувати язик, скоромовки вчити, усміхаючись, розтягувати губи”.
На одному з тренажерів — 44-річний Сергій Казіміров. Інсульт у нього стався чотири роки тому. Весь цей час чоловік невтомно працює над відновленням, відвідуючи кабінет з тренажерами шість разів на тиждень.
“Спочатку я не міг ні сісти, ні встати. Потім мене почали привозити на заняття. Вже за три місяці приходив сюди сам. Заняття — по декілька годин: на орбітреку, потім витягування руки, шведська стінка, рухи з палицею”, — каже Сергій.
“Мотивація — основний критерій успіху реабілітації”, — каже Микола Вахрамєєв.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про 76-річного чоловіка, який робить стійку на голові та відтискається 50 разів на одній руці
