З листа в редакцію: “Шановна редакціє! 5 років тому моя донька вийшла заміж за справжнього ревнивця. Останнім часом його поведінка переходить межі здорового глузду. Донька пішла на каву з подругами. А зять влаштував такий скандал — мовляв, пішла бозна-куди, не факт, що в компанії не буде чоловіків... Тоді вони так посварилися, що донька пішла з дому, до мене. Незабаром повернулася до чоловіка, але тепер боїться зробити зайвий крок, щоб чоловік не ревнував. Підлаштовується, бо любить його... А мені так шкода моєї дитини... Скажіть, як вплинути на ревнивця?”
Ольга Леонідівна, пенсіонерка, Закарпатська область
Ситуацію коментує Наталія Макієнко, практична психологиня, спеціалістка з роботи з психотравмами.
“Ревнує — отже любить” — ця фраза не працює, бо ревнощі — це аж ніяк не про любов. Ревнощі виникають з декількох причин:
- Надмірне відчуття власності — “партнер повинен належати тільки мені”. В такому випадку людина ставиться до іншої як до речі.
- Невпевненість і низька самооцінка людини. Партнер порівнює себе з іншими і вважає, що програє. Боячись втратити кохану людину, починає її ревнувати навіть безпідставно.
- Проекція власних гріхів. До прикладу, партнер відверто фліртував чи навіть зрадив своїй “половинці” і розуміє, що й вона може вчинити так само. Тому починає тотально контролювати постійного партнера, аби вона чи він не вчинили так само.
Чи можуть бути ревнощі виправданими? Лише тоді, коли грунтуються на фактах. До прикладу, в пари романтичний вечір десь у кав’ярні. І от до жінки підходить незнайомець, засипає компліментами. У чоловіка, який сидить поруч, цілком виправдані підстави для ревнощів. Або ж, наприклад, чоловікові увечері постійно телефонують з невідомих номерів, а він зачиняється у ванній, аби відповісти. Очевидно, підозри жінки мають підстави.
Ревнощі неабияк впливають на організм людини. Це почуття провокує викид гормонів стресу. Звісно, людина при цьому може відчувати і фізичний біль — голови та серця, може стрибати тиск. Постійна емоційна пригніченість, злість, навіть нервові розлади — ось що чекає патологічних ревнивців.
Невелика користь ревнощів лише у тому, що іноді вони можуть допомогти розпалити почуття, які вже пригасли, додати барв. Проте якщо жінка чи чоловік зловживатимуть цим, мовляв, “хай поревнує”, то згодом це може погано закінчитись для стосунків, адже межа таких провокацій дуже тонка.
Що ж робити, якщо живеш із ревнивцем? Якщо є підозри — обов’язково говорити про це. Може вийти так, що один партнер ревнує, а інший нічого не знає про його почуття. Негатив накопичується, і однієї миті може просто вибухнути.
Варто обговорювати конкретні ситуації. “Любий, я затримуюсь на роботі, у нас нарада, зустрінь мене, будь ласка”, — так чоловік розумітиме, що ви справді на роботі. “Кохана, я в заторі”, — і надсилаєте фото звідти. В такий спосіб ми граємо на випередження.
Ще одна порада — спробувати віддзеркалити поведінку партнера. Тобто якщо дружина постійно телефонує чоловікові з питанням “Де ти?” чи “Коли будеш вдома?” або 20 разів на день неоднозначно наголошує, яка у нього красива нова співробітниця, можна зробити так само. Нехай партнер побачить себе збоку. Насамкінець: пам’ятайте, що довіра — дуже важливий елемент здорових стосунків.
Читайте також про те, як не боятися нових стосунків у зрілому віці
