Так буває, приміром, якщо під час свят ви переїли соленого чи солодкого, переборщили з кавою, чаєм, спиртним, газованими напоями. Або ж після того, як попарилися у лазні, позаймалися фізичними вправами. Однак постійна спрага може сигналізувати й про доволі небезпечну хворобу — переддіабет (предіабет).
— Це, так би мовити, прикордонний стан, коли організм зовні функціонує нормально, але в ньому вже є фізіологічні зміни: поступово знижується вироблення інсуліну підшлунковою залозою та порушена толерантність до глюкози. Вона накопичується у крові в надлишку, в той час як клітини її отримують недостатньо, — каже ендокринолог, лікар вищої категорії Андрій Дінець. — При переддіабеті цукор у крові натще становить вище як 5,55 ммоль/літр, але нижче як 7 ммоль/літр. Якщо показник дорівнює семи або вищий, може йтися вже про цукровий діабет.
— Чому виникає предіабет?
— Через незбалансоване харчування, у якому домінують прості вуглеводи (солодощі, вироби з борошна, продукти з крохмалем тощо), хронічний стрес, низьку фізичну активність, через деякі супутні захворювання, як-от ендокринні. Крім спраги, предіабет майже не має симптомів, тому важливо регулярно контролювати рівень цукру в крові.
— А в чому різниця між предіабетом і, власне, діабетом?
— Цукровий діабет як 1-го, так і 2-го типу — це хронічна хвороба, при якій порушується природний контроль рівня глюкози в організмі. У першому варіанті підшлункова залоза виробляє недостатньо інсуліну. При діабеті 2-го типу клітини організму втрачають чутливість до інсуліну (цей стан називається інсулінорезистентністю), а підшлункова залоза починає виробляти щоразу більше інсуліну для контролю рівня глюкози. Цукровий діабет 1-го типу найчастіше розвивається у дитячому та молодому віці й потребує замісної терапії препаратами інсуліну. Цукровий діабет 2-го типу переважно виявляється у зрілому та похилому віці. Спільний симптом для них — підвищена спрага й втома, часте сечовипускання, погіршення зору, втрата ваги тощо.
На ранній стадії розвитку цукрового діабету 1-го типу в крові хворого можуть виявлятися специфічні антитіла (до бета-клітин, інсуліну тощо). І ці маркери нехарактерні для цукрового діабету 2-го типу. Тому з діагнозом допомагає визначитися аналіз на глікований гемоглобін. Це біохімічний показник, що відображає середній вміст цукру в крові за тривалий період (до трьох місяців). Також показовим є аналіз крові на інсулін. За надмірною концентрацією інсуліну в крові можна робити висновок про інсулінорезистентність. Відповідно й призначається лікування: ін’єкції інсуліну чи гіпоглікемічні препарати. У кожному разі хворому потрібно ретельно контролювати рівень глюкози в крові, дотримуватися дієти, бути фізично активним.
— А що таке нецукровий діабет?
— Ця хвороба з підвищенням рівня цукру в крові не пов’язана. В її основі — патологічне зниження біологічної дії антидіуретичного гормону вазопресину (регулює баланс рідини в організмі). Захворювання може бути вродженим, а нерідко є наслідком черепно-мозкових травм (унаслідок ДТП, контузій, пухлин тощо), а також нейроінфекції, якщо вражена певна ділянка головного мозку.
Один із характерних симптомів нецукрового діабету нагадує діабет цукровий — це дуже сильна спрага, спричинена виділенням великої кількості сечі й зневодненням. Існують спеціальні аналізи, які дозволяють підтвердити нецукровий діабет. Замісна гормональна терапія дає можливіть вести нормальне життя з цією хронічною патологією.
