Тема старіння непокоїть багатьох. У суспільстві навколо неї панує чимало упереджень й міфів. Люди бояться старіти, і часом це навіть стає основою для формування геронтофобії — нав’язливого страху старіння та того, що з ним пов’язано.
Чому про старість ми вирішили поговорити напередодні Дня молоді? Звучить парадоксально, втім саме міф про вічну молодість є одним із джерел, який живить страх старіння. І чимало молодих людей бояться зморщок на своєму обличчі та перших сивих волосин. Отже, перший стереотип, який ми проаналізуємо:
СТАРІСТЬ НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИВАБЛИВОЮ
Зростає кількість випадків, коли ще в юності люди застосовують омолоджувальну косметику, вдаються до пластичної хірургії, ін’єкцій ботоксу тощо з метою утримати молодість. Іноді така поведінка свідчить про прагнення опанувати тривогу через спотворене сприйняття та відчуття власного тіла й зовнішності (у клінічній психології це називається дисморфофобія). З кожним роком цей психологічний феномен стає більш поширеним.
Опитування, проведене у США, показує, що приблизно 1 з 3 жінок у віці до 35 років регулярно використовує косметику, яка протидіє старінню (це — 28% опитаних у віці до 25 років і 42% — до 35 років), приблизно 20% серед опитаних у віці 18 — 24 роки зверталися до пластичних хірургів з питань косметичних втручань, щоб приховати ознаки старіння. А попит на товари й послуги, які обіцяють омолодження, зростає пропорційно, якщо їх рекомендує якась зірка шоу-бізнесу.
Саме суспільна думка, культурне середовище, які зі захопленням пропагують ідею вічної молодості та відтермінування старості, призводять до того, що зміщуються межі сприйняття віку, а за ним й спосіб мислення. Унаслідок старість визначається як особиста поразка, глибока рана, від якої втрачається власна ідентичність та спроможність насолоджуватися життям і бути щасливим.
Утім не варто зводити привабливість до того, який вигляд мають ваші обличчя чи тіло. Крім того, багато людей, котрі ведуть здоровий спосіб життя, зберігають зовнішню привабливість у старості. І ще один аргумент — люди літнього віку мають властивий їм шарм, який приваблює інших через манеру спілкування, світоглядні позиції чи ділення досвідом.
СТАРІСТЬ — ЦЕ ХРОНІЧНІ ХВОРОБИ ТА БІЛЬ
Літній вік часто асоціюється з погіршенням психічного та фізичного здоров’я. Люди бояться недуг, які, на їхній погляд, будуть лише прогресувати, зокрема хвороба Альцгеймера, онкологічні патології, цукровий діабет, артрит, хвороби серця.
Водночас вони зазвичай нехтують прийняттям необхідних рішень щодо власного способу життя у молодості, хоч інвестиції у здоров’я зменшують ризик страждань від більшості проблем у майбутньому. Фізичні тренування, здорове харчування, обмеження куріння й вживання алкоголю, регулярні медичні огляди — це те, що дозволить почуватись якнайкраще з віком. Старіння — не синонім поганого здоров’я.
Цікаві також результати дослідження під керівництвом Беккі Леві з Гарварду, які вказали, що особи, котрі мають позитивні, реалістичні уявлення щодо старіння, на 44% частіше відновлюються від серйозних хвороб, ніж ті, хто живе з негативними стереотипами.
СТАРІСТЬ — ЦЕ ВТРАТА ПАМ’ЯТІ
У молодості ми настільки звикли до легкості засвоєння та опрацювання інформації, що зазвичай вважаємо: самі собою очевидні речі не потребують від нас жодних зусиль.
Старіння — не синонім поганого здоров’я.
Проте з віком, особливо після 60-ти, фізіологічні зміни можуть викликати збої у функціях мозку, і для вивчення та відтворення нової інформації нам потрібно більше часу. Ми будемо частіше зауважувати, як робимо помилки, вже не так швидко прийматимемо рішення чи знаходитимемо відповіді на прості питання. Але вікове сповільнення пізнавальних процесів не є справжньою втратою пам’яті та далеке від деменції.
З віком відбувається послаблення одних функцій мозку, однак спостерігається пристосувальний розвиток інших. І такі ознаки зазвичай не слід вважати вісниками деменції:
1. Час до часу забуваєте, де поклали речі загального вжитку або ті, що ніби завжди під рукою — окуляри або ключі.
2. Плутаються імена знайомих або дуже подібні за вимовою. Типовий приклад, коли онука називають ім’ям сина.
3. Іноді забуваєте, чому ввійшли до кімнати, й виникають труднощі з пригадуванням того, що щойно прочитали або почули у розмові.
4. Часом непросто висловитись чи назвати щось, хоча слова ніби крутяться на кінчику язика.
СТАРІСТЬ — ЦЕ САМОТНІСТЬ ТА НУДЬГА
Життєві обставини з часом можуть призводити до того, що люди у літньому віці залишаються наодинці зі своїми проблемами й викликами.
Водночас експерти з психічного здоров’я кажуть, що самотність у літньому віці має не менший вплив на людину, ніж, скажімо, куріння, вживання алкоголю й надмірна вага.
Утім ніхто з нас не зобов’язаний бути самотнім. Плануючи майбутнє, не забувайте про рідних та друзів. Залишаючись на зв’язку чи обираючи активний спосіб життя, ви розширюєте власні перспективи, знижуєте вірогідність формування депресії та сприяєте тому, що хвороба Альцгеймера омине вас. До речі, багато досліджень свідчать, що соціальна ізоляція та почуття самотності у похилому віці пов’язані з ризиком розвитку деменції.
Ще одне з не менш шкідливих упереджень щодо старіння: після певного віку ми не в змозі спробувати щось нове або бути корисними.
Утім літні люди здатні вчитися й бути достатньо успішними у нових для них сферах. З роками ми накопичуємо знання, свою унікальну мудрість — зокрема, щодо сприйняття втрати, опанування сорому за поспішні помилки, значення стосунків й інше.
СТАРІСТЬ — ЦЕ НУЛЬ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ
Особисті стосунки часто набувають іншого значення з віком, а інтимні, сексуальні — можуть стати важливим елементом близькості й підтримання почуття певної безпеки. Секс має право бути у житті літніх людей. Після 60-ти він не такий, як у 20 — 30 років, та в певному сенсі може бути навіть кращим.
Фахівці з медичної школи Гарвардського університету стверджують, що ризик померти під час сексу від серцевого нападу надзвичайно низький. А на думку психологів, він поліпшує психічне та фізичне здоров’я, що опосередковано збільшує тривалість життя.
Секс має право бути у житті літніх людей. Після 60-ти він не такий, як у 20 — 30 років, та в певному сенсі може бути навіть кращим.
ВИСНОВОК
Ми починаємо старіти від нашого народження, і цей процес триває впродовж усього життя. Зміни, які його супроводжують як на клітинному, так і на соціальному рівнях, і є “життям” у своїй суті. Старіння — не страждання, це доступ до нових можливостей. Не варто тривожно очікувати, коли календар відрахує роки. Постійно живучи у тривозі за майбутнє, людина втрачає можливість жити сьогодні. А залишаючись у спогадах про минуле, не може побачити горизонти, які вже відкриті перед нею.
У кожного є ресурси й можливості створити свою власну комфортну старість, якщо піклуватися про себе вже зараз.
Читайте також про те, як налаштувати свій біологічний годинник та вберегтись від джетлагів
