Слово “булімія” багатьом невідоме. Але це — поширена проблема. Булімія — харчовий розлад, коли людина так боїться набрати вагу, що навмисно вибльовує їжу, яку вживає. У нашому тексті ви прочитаєте про досвід людей із булімією та коментарі лікарів про цю хворобу.
“У 16 років при зрості 158 см я важила 48 кілограмів, і мені здавалось, що я товста. Почала обмежувати себе в їжі, схудла до 42-х. Якось відчула втому через голод, вирішила з’їсти печиво. А тоді — одразу його виблювала. Мені сподобалось — можна їсти, і вага не зростатиме”, — розповідає про те, як захворіла на булімію, 21-річна Тетяна Данькових.
Дівчина блювала тричі на день, і так тривало п’ять років. З часом її став діймати сильний біль у шлунку. Щоб змінити спосіб життя, Тетяні довелося звернутись до психотерапевтів. Тепер, у 21 рік, дівчина важить 58 кілограмів.
32-річна Віра Лісовець нині важить 75 кілограмів. Як і в старших класах, коли вирішила, що вона — затовста.
“У школі я була ласункою. Їла одну за одною шоколадки, а щоб не потовстішати, вибльовувала з’їдене, — згадує Віра. — Батьки, дізнавшись, до чого я призвичаїлася, возили мене до лікарів, але нічого не змінювалось. З часом у мене виявили гастрит та виразки шлунка, які вже кровоточили. Вилікувалась, знову стала набирати вагу, і моя булімія загострилась. Я вважала себе потворною, думала — через те, що товста, зі мною ніхто не хоче спілкуватись. Хоча моя вага була така ж, як і тепер, — 70 — 75 кілограмів. Та мені вже 32, а тоді я була підлітком...”
Фото facebook.com/vira.lysovets
Віра каже, що з віком прийшло розуміння — так далі не можна. Тож вона опанувала себе і стала харчуватися збалансовано. “Я стала займатись йогою, бігом, — каже. — І в мене вже немає харчового розладу”.
70 МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ ХВОРІЮТЬ НА БУЛІМІЮ
“Нервова булімія — психічна хвороба, що полягає в періодичних циклах об’їдання та компенсаторної поведінки на фоні стурбованістю вагою чи формою тіла. Компенсаторна поведінка — це різні способи позбутися вжитої їжі, наприклад, за допомогою надмірних спортивних тренувань, вживання спеціальних пігулок, блювання, — розповідає кандидатка психологічних наук Ольга Лазаренко, практична психологиня, членкиня Асоціації лікарів і психологів “Розлади харчової поведінки: терапія та превенція”. — Пацієнти з булімією вирізняються постійною заклопотаністю їжею”.
— Що провокує нервову булімію?
— Фактори можуть бути різні: генетичні, психологічні (психотравми дитинства, юності), соціальні — як-от труднощі у стосунках з друзями, коханими, близькими. Нервова булімія часто починається на тлі депресії, що супроводжується самокритичними думками, які переростають в огиду до себе.
— Хто найчастіше потерпає від цієї хвороби?
— За статистикою, у світі 70 мільйонів людей мають розлади харчової поведінки. Більшість — жінки. Опитавши 5300 жінок у віці 40 — 50 років, учені з Лондона з’ясували, що кожна сота з них у віці від 15 до 30 років мала розлад харчової поведінки.
— Як лікують булімію?
— Потрібна комплексна допомога. Насамперед психотерапевта, психіатра, дієтолога, гастроентеролога, кардіолога...
— Якими можуть бути наслідки, якщо не лікувати хворобу?
— При постійній булімії відбувається подразнення ротової порожнини та стравоходу блювотинням, що може спричинити гастрит, виразки та онкологію. Страждають при цьому і нирки. Нервова булімія може призвести до анорексії, навіть до смерті, — каже терапевтка, дієтологиня Юлія Поворознюк. — 23% випадків булімії переростає у хронічний стан, який не піддається лікуванню, а 2% — закінчується смертю, — додає психодієтологиня, інтегральна нутриціологиня Олександра Буц.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про наслідки теплового удару, що може навіть позбавити людину життя
