Надмірна вага в 42-річної Ольги Стецишин (ім’я та прізвище героїні змінено на її прохання) ще з підліт- кового віку. У 17 років вона важила 80 кілограмів. “Усе через гіперлюбов батьків — вони намагалися дати мені те, чого самі колись не мали, хотіли нагодувати найкращим, найсмачнішим”, — каже жінка.
У 17 років пані Ольга вирішила, що час позбуватися зайвих кілограмів. “Випробувала всі відомі мені дієти, — пригадує. — Але результат був тимчасовим, вага завжди поверталась, ще й з додатковими кілограмами: якщо я схудла на 10, то потім набирала 15. Відтак у 30 років я важила 120 кілограмів. Знову зробила спробу схуднути. За 5 місяців позбулася 30 кг із допомогою помірних дієт та занять у спортзалі. Трималася на позначці 90 кілограмів півтора року. А потім стала себе жаліти... І вага почала зростати блискавично швидко — +1 кілограм, потім +5, +10... Думала, та нехай, ще схудну. Але вага продовжувала збільшуватись”.
У 40 років Ольга важила 150 кілограмів при зрості 176 сантиметрів. Зрозуміла, що сама собі ради не дасть. Дошкуляв і хронічний калькульозний холецистит — камінь та запальний процес у жовчевому міхурі, який виник унаслідок неправильного харчування та способу життя.
У 40 років Ольга важила 150 кілограмів при зрості 176 сантиметрів.
“Перші напади болю жовчевого міхура стали поштовхом до дії, — каже жінка. — Я стала шукати способи схуднення, які раніше не використовувала. Дізналася про резекцію шлунка — і наважилася на таку операцію”.
Жінці діагностували морбідне ожиріння. “Ендокринна система пацієнтки була в нормі, — пояснює Дмитро Осадчук, хірург, завідувач хірургічного відділення КП “Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги”. — У неї було аліментарно-конституційне ожиріння ІІІ ступеня — через надмірне вживання їжі. Сукупність цих факторів, а також інші дані про її здоров’я дозволили нам зробити резекцію шлунка. Після такої операції людина втрачає апетит, а зменшений об’єм органа не дозволяє з’їсти надто велику порцію”.
Операція тривала 2 години. Спочатку пані Ользі зменшили шлунок на 70% — по великій кривизні шлунка видалили тіло та дно шлунка.
“Дно органа слід було обов’язково видалити, адже там є обкладові залози, які виділяють гормон грилін (саме він змушує людину їсти, викликаючи голод) та барорецептори, що дають сигнал про наповнення шлунка та ситість у головний мозок, — додає хірург. — Людям із великим шлунком потрібно багато їжі, щоб відчути насичення. Супутніми у пацієнтки були жовчево-кам’яна хвороба та хронічний калькульозний холецистит, тому потім їй видалили жовчевий міхур”.
“У перший день після операції я почувалася дуже слабко, — пригадує жінка. — На щастя, з кожним днем ставало краще”.
У перші три дні пані Ольга нічого не їла, лише пила воду. Голоду, каже, не відчувала. “На 4-й день після операції з’їла 50 грамів рідини з лікарняного супу”, — додає.
А на 5-й день її виписали з лікарні. На той момент жінка важила 142 кілограми. Уже вдома кожні три години пила по 50 грамів рідини зі супу. Через 2 тижні почала їсти супи-пюре, ще за 3 тижні — пережовувала їжу і виконувала легку роботу. А за місяць повернулася до праці.
Що сьогодні в раціоні пані Ольги? Здорова їжа. Жодних солодких і газованих напоїв, солодощів, копченостей, спиртного. “Їм по 3 — 4 рази на день, порціями по 300 — 350 грамів, — ділиться жінка. — Це у 2— 3 рази менше, ніж до операції! Тепер я швидше насичуюся, не відчуваю залежності від їжі!”
Їжа, каже, смакує, як і раніше. Є і несподіваний ефект — після операції у неї виникла відраза до сигаретного диму, тож жінка перестала курити. Мета пані Ольги — повернутися до ваги 80 кілограмів.
“В Україні виконують приблизно 1000 операцій з резекції шлунка на рік. Їх роблять майже в усіх обласних центрах, — каже Андрій Лаврик, президент Асоціації баріатричної хірургії, професор, доктор медичних наук. — Рукавна (sleeve) резекція шлунка показана людям із ожирінням, у яких індекс маси тіла перевищує 40. Протипоказана пацієнтам із психічними порушеннями, онкологічними хворобами”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому пласкенький животик — це не завжди здорово
