14 червня — День донора крові. Кажуть, що один донор може врятувати життя трьом людям. Але знайти донора в Україні буває не просто. Часто рідні пацієнтів, яким потрібне переливання крові, самі шукають донорів. Якщо ж група крові рідкісна, такі пошуки не завжди успішні.
Чому бути донором в Україні — не популярно?
— За рекомендаціями ВООЗ, на одну тисячу населення має припадати 33 кроводачі (донації). Сьогодні ж в Україні цей показник становить 11,28. Все тому, що немає єдиної системи моніторингу, — пояснює Руслан Самігулін, керівник відділу комунікацій Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Асоціація молодих донорів України" та Проекту ДонорUA. — Відомо, що в Україні за рік проводиться близько 581 тисяча донацій. А мало би бути щонайменше 1,3 мільйона.
Здебільшого у нас здають кров тоді, коли вона потрібна комусь із родичів. Є люди, які роблять це за гроші чи заради пільг (для донорів після донацій передбачені два вихідні). У нас не така розвинута культура донорства, як у європейських країнах, де не потрібно благати всіх здавати кров, бо хтось помирає.
Як в Україні заохочують ставати донорами?
— Деякі донори щороку проходять медогляд і приносять необхідні довідки. Щодвамісяці здають кров по 450 мілілітрів. Щоразу їм платять по 200 гривень, — каже Марія Фантич, лікарка-трансфузіологиня, завідувачка донорського відділу Закарпатської обласної станції переливання крові. — Служба крові займається популяризацією донорства, розповідаємо людям, що здавати кров — це не шкідливо, а навпаки корисно для організму, адже це сприяє профілактиці серцево-судинних захворювань, ожиріння, атеросклерозу, подагри, покращує роботу печінки, імунної системи, підшлункової і загалом омолоджує організм. Тим, хто часто здає кров, легше переносити крововтрати.
У нас не така розвинута культура донорства, як у європейських країнах, де не потрібно благати всіх здавати кров, бо хтось помирає.
У багатьох країнах донор має більше шансів під час працевлаштування перед тим, хто не є донором. В Україні чомусь навпаки: донора не хочуть працевлаштовувати, бо він після здачі крові має право на вихідні. У Польщі ж, якщо людина двічі на рік здала кров, то може розраховувати на пільговий проїзд упродовж року.
Хто може здавати кров?
Р. Самігулін:
— Для цього придатні лише здорові люди, без хронічних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, гематологічних, хвороб основних внутрішніх органів), віком від 18 років, із вагою понад 50 кілограмів. Загалом перелік захворювань, через які заборонено здавати кров — великий. Чи можна бути донором крові, точно скажуть лише на самій станції переливання.
Чи перед тим, як здавати кров, потрібно пройти медогляд?
— Ні. У центрі крові проводять стандартні процедури: беруть кров на аналізи, зокрема, для визначення наявності захворювань (ВІЛ/СНІДу, гепатиту В та гепатиту С, сифілісу) та для печінкових проб; вимірюють тиск. Лікар-трансфузіолог на місці вирішує, чи може людина бути донором.
У багатьох країнах донор має більше шансів під час працевлаштування.
Скільки крові можна здати під час однієї донації, за рік, за життя?
— В Україні норма для здачі донорської крові становить 450 мілілітрів і ще до 40 мілілітрів беруть на аналіз. Щоправда у деяких відділеннях трансфузіології можуть брати 350 мілілітрів та 40 — на аналіз. Жінки можуть за рік робити не більше чотирьох донацій, а чоловіки — не більше п'яти. Загалом людина може бути донором до того часу, поки лікар на станції дозволяє, верхньої межі немає. Якщо здати 40 разів кров або 60 разів компоненти крові, то такій особі присвоюють звання Почесного донора України, а якщо більше 100 разів, то звання Заслуженого донора України.
Який термін придатності крові?
— Якщо йдеться про тромбоцити, то вони зберігаються приблизно 5 днів. Еритроцитарна маса — 35-42 дні, а плазма в замороженому вигляді — до трьох років. Попри те, що крові бракує, щороку її чимало знищується через закінчення термінів придатності. Річ у тім, що медзаклади різного підпорядкування, які фінансуються з різних бюджетів, не передають один одному залишки крові та її компоненти.
Дізнайтеся також, чому лікарі йдуть із державних поліклінік та реєструються як самостійні підприємці.
