Він має вісім вагонів і може перевозити хворих та поранених із регіонів, де відбуваються воєнні дії.
У складі потяга є вагон інтенсивної терапії, два — для пацієнтів середньої тяжкості, та ще два — у легкому стані. Також передбачено один вагон для персоналу і два технічні (у них, до речі, розміщена киснева станція).
“У вагоні інтенсивної терапії 5 ліжок, які обладнано сучасними моніторами діагностики поточного стану і апаратами штучної вентиляції легень, — каже 38-річна Альбіна Жаркова, лікарка евакуаційного поїзда. — Також у цьому вагоні маємо дефібрилятор, апарат електрокардіографії, УЗД та обладнання для реанімаційних заходів.
У нашій бригаді, якою керує іноземний фахівець, чотирнадцять медпрацівників. У рейс також виходять медсестри, лікарі різного профілю, помічники та прибиральниця”.
Обладнали госпіталь на колесах представники міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. За один рейс поїзд може перевезти 30 поранених і 20 осіб супроводу.
“Моя загальна спеціалізація — кардіологія, маю досвід роботи у відділеннях інтенсивної терапії. Цього досить, щоб працювати лікарем невідкладних станів, — каже жінка. — Війна застала мене в Сумах. 24 лютого я допомагала на одному із пунктів тероборони. Ми створили медпункт і надавали допомогу нашим воїнам і жителям, які були у бомбосховищі поряд.
Згодом я випадково побачила анонс у соціальній мережі про те, що є потреба у фахівцях для організації “Лікарі без кордонів”. Подала заяву і вже наступного дня зі мною сконтактувалися й запропонували роботу в евакуаційному поїзді. Ми виїхали до Дніпра, забрали поранених з-поміж евакуйованих із Маріуполя й доставили до Львова”.
Робоча зміна лікарів госпіталю на колесах триває два дні. Це доволі важко, враховуючи психологічне навантаження на працівників...
“Найтяжче бачити поранених дітей, — каже пані Альбіна. — Мені дуже запам’яталась дівчинка, яка втратила маму під час обстрілу і сама ледве вижила. У неї були ушкоджені кінцівки, а поруч лежав 16-річний хлопець, який втратив сестру. В нього була травматична ампутація руки й важкі переломи. Важко дивитись, як багато болю вони терплять. Але надихає те, що чимало пацієнтів не втрачають сили духу.
В останній поїздці у нас була дівчина з відкритою травмою черепа. Попри це, вона усміхалася і вірила у своє швидке одужання. Нам, лікарям, це додає сили працювати і рятувати ще більше людей”.
Від початку роботи медпотяга вже евакуювали майже 300 пацієнтів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також спогади про те, що ми маємо знати про загиблого волонтера Михайла Супруна
