Статистика захворюваності на коронавірус в Україні невпинно зростає. Що нині діється в інфекційних лікарнях, де борються із хворобою? На які проблеми скаржаться медики і що хотіли б сказати кожному з нас?
“ПІДХОДЬТЕ ДО ЛІКУВАННЯ З РОЗУМОМ”
“Зараз у нашій лікарні 189 хворих, приймемо ще п’ятьох — і все, буде стовідсоткове заповнення, — каже Сергій Федоренко, головний лікар Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні. — Наші медики чергують по 12 чи по 24 години, більшу частину цього часу — у захисному костюмі. Це виснажлива праця, і звикнути до такого навантаження вкрай важко”.
За словами лікаря, нині медзакладу потрібно дуже багато кисню.
“У докоронавірусні часи ми купували його на 70 — 100 тисяч гривень на цілий рік, а тепер витрачаємо 700 — 800 тисяч на кисень щомісячно!” — розповідає медик. Сергій Федоренко каже, що його підопічні беруть участь у майстер-класах із колегами з Польщі та Ізраїлю, постійно вдосконалюючи навички боротьби з коронавірусом.
“Майбутнім пацієнтам хочу сказати, що підходити до лікування потрібно з розумом, — зазначає лікар. — Дуже часто хворі, які потрапляють до нас на стаціонарне лікування, мають задавнену форму хвороби. Вони не контактують із сімейним лікарем, по 1 — 2 тижні займаючись самолікуванням. Так не можна”.
“КОВІД — НЕ ВИГАДКА ОЛІГАРХІВ”
“Мій звичайний робочий графік мав би бути з понеділка по п’ятницю, від 9.00 до 16.00, але я про нього забула ще у квітні, — розповідає Тетяна Левін, лікарка-інфекціоністка КНП “Косівська центральна районна лікарня”. — Тепер працюю від 9-ї до 19 — 20-ї години, іноді й у вихідні. Крім того, консультуємо хворих телефоном майже цілодобово. От сьогодні, поки тривав ранковий обхід, у мене було 20 пропущених викликів від пацієнтів”.
Тетяна Левін розповідає, що у них працює лише два лікарі-інфекціоністи, але протистояти хворобі допомагають медики інших спеціальностей.
Зі слів Тетяни Левін, на сьогодні в лікарні є всі потрібні засоби індивідуального захисту. “Якщо порівнювати з весною, нині ми впевненіше йдемо до хворих, — додає жінка. — Уже є досвід, рішення приймаються швидко, щоправда, внутрішня тривога все ще буває.
І ще: хотіла б звернути увагу людей на те, що коронавірус — не вигадки олігархів, не змова фармакологічних компаній. Прошу бути обережнішими, дбати про своє здоров’я та здоров’я близьких”.
Прошу бути обережнішими, дбати про своє здоров’я та здоров’я близьких.
“МИ ПОТРЕБУЄМО ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ”
“У нас робочий день починається о восьмій ранку, а додому я повертаюся десь о 21.00. Хоч офіційно він удвічі коротший, — каже головна інфекціоністка Вінницької області Лариса Мороз. — Найважче було влітку, адже у спеку душно працювати у захисних костюмах. А ще ж на медику дві пари рукавичок, гумові чоботи, маска, окуляри чи захисний щиток”.
Лікарка каже, що засобами індивідуального захисту медзаклад повністю забезпечений. “Найбільше нас нині хвилює проблема нестачі кисню, апаратури катастрофічно бракує, бо вона вартісна, — додає Лариса Мороз. — Важкі хворі мають бути під’єднані хоча б до кисневої маски, я вже не кажу про ШВЛ. А кількість таких пацієнтів зростає”.
Лікарка зазначає: якщо кількість хворих і далі збільшуватиметься, то через брак фізичних сил їх не буде кому лікувати. “Ми, лікарі, теж потребуємо відпочинку та перезавантаження”, — резюмує жінка і просить усіх дотримувати вимог карантину, аби не поширювати хворобу.
А лікарка-інфекціоністка Раїса Костюченко із Житомирщини розповідає, що перехворіла на важку форму ковіду. “Не з чуток знаю, що відчувають пацієнти, — каже вона. — Я одужала і як можу тепер намагаюся допомагати одужати іншим”.
“БУДЬТЕ ВІДПОВІДАЛЬНІ, АДЖЕ ВСЕ — І У ВАШИХ РУКАХ!”
“А ми працюємо вахтовим методом. На добове чергування заступають дві бригади, які змінюють одна одну кожні чотири години”, — каже Світлана Волгіна, головна лікарка Черкаської міської інфекційної лікарні.
Жінка розповідає, що у перші тижні пандемії було лячно заходити в палати. “Переживали, чи правильно все робимо, не маючи практичного досвіду у боротьбі з новим вірусом. А запаси захисних костюмів досить швидко вичерпувалися, — веде далі лікарка. — Лише з 1 квітня почали надходити засоби індивідуального захисту від благодійників, а згодом — закуплені на бюджетні кошти”.
Найбільшою проблемою фахівчиня теж називає нестачу медичного кисню.
“Спеціалізовані підприємства, які мають ліцензії на його виробництво, не в змозі забезпечити потрібних обсягів, — каже лікарка. — А його використання — єдиний порятунок для тяжких хворих”.
Світлана Волгіна наголошує, що все у руках не лише медиків, але й самих людей, які повинні бути відповідальними за своє здоров’я та здоров’я інших.
“Захисні маски, соціальна дистанція та гігієна рук — ось основні вимоги, яких необхідно дот риму вати, щоб не допустити поширення вірусу, — каже лікарка. — Шкода, що багато хто до цього ставиться безвідповідально”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також поради для хворих на COVID-19, які боряться з проблемою вдома
