У відкритих джерелах читаємо, що брати Кирило та Мефодій, пам'ять яких вшановують 24 травня, жили у ІХ столітті. Походять вони з грецького міста Салоніки. А яким було їхнє життя та що привело братів до створення слов’янської абетки?
— Історичних відомостей про святих Кирила та Мефодія збереглося вкрай мало, — розповідає Вадим Арістов, кандидат історичних наук. — Відомо, що вони походили зі знатної родини. Мирське ім’я Кирила було Константин, утім перед смертю він, ставши ченцем, змінив його. Кирило був інтелектуальним лідером свого часу, отримав добру освіту в Константинополі. Був відомий як богослов та полеміст. Тож не дивно, що саме його влада відправила у відрядження до Моравії (нині територія Чехії), де Кирило мав проповідувати християнство. Його старший брат Мефодій був спочатку військовим, потім долучився до місії Кирила. Після їхньої смерті справу довершили учні.
— А як їхня подорож призвела до народження слов’янської абетки?
— Для проповідування потрібна була нова богослужбова мова — аби нею могли бути перекладені відповідні книги, зокрема Святе Письмо. Утім на початку ця ідея багатьом видавалась єретичною. Тоді вважалось, що богослужбові, священні мови — це давньоєврейська, грецька та латина. А використання іншої, крім них, для подачі Святого Письма видавалось неприпустимим. Та Кирило і Мефодій наполягли, що нова богослужбова мова потрібна, адже люди мають молитись своєю мовою. От і взялись за створення абетки для слов’ян.
— До речі, за запровадження слов’янської мови в богослужінні Кирила та Мефодія як єретиків навіть деякий час запроторювали до в’язниці, — розповідає Василь Банах, кандидат історичних наук. — Утім ніщо не стало на заваді втіленню їхньої ідеї. Тож Кирило створив глаголицю — вона потім і лягла в основу кирилиці, яку розробили учні братів. Кирилиця мала більше, ніж глаголиця, літер — приблизно 40.
— Тобто до Кирила і Мефодія слов’яни фактично були неписьменними?
— Писемність тоді не була остаточно сформованою. Болгарський вчений Х століття Чорноризець Храбр поділяє формування слов’янської писемності на три етапи. Перший — коли слов’яни були язичниками і користувалися для письма позначками — рисками та зарубками. Другий — слов’яни стали використовувати римське та грецьке письмо, утім дуже хаотично. Третій — це власне створення глаголиці, а опісля — кирилиці.
В. Арістов:
— До речі, глаголиця призначалась суто для проповідування серед слов’ян. А от уже кирилиця була більше підлаштована під загальні мовні потреби цієї етнічної групи.
— Коли слов’янська писемність поширилась на наших теренах?
— Після хрещення Володимиром Русі. А вже в другій половині ХІ столітя було створено перші оригінальні рукописи цією мовою. Такий культурний трансфер здійснювався з Болгарії, яка на той час була головним осередком слов’янської писемності.
— А коли Кирила та Мефодія почали вшановувати як святих?
— Житія про Кирила та Мефодія написані наприкінці ІХ століття — тоді їх і було визнано святими.
В. Банах:
— Додам, що саме завдяки братам Кирилу та Мефодію на слов’янських теренах уже в ІХ столітті більш-менш грамотні люди могли користуватись богослужбовими книгами, читати їх зрозумілою їм мовою.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працює медична авіація