Сьогодні, 24 липня, в Україні відзначають День святої рівноапостольної Ольги. Історики досі сперечаються через чимало фактів з біографії великої княгині — дружини князя Ігоря, матері Святослава Хороброго та бабусі Володимира Великого.
— Так, наприклад, про походження Ольги достеменно не відомо нічого. Очевидно, що вона була непростого походження і шлюб з князем Ігорем був династичним, — розповідає кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олександр Алфьоров. — Підтвердженням цього є те, що після смерті чоловіка княгиня довгий час правила Руссю. Для цього треба було мати неймовірно потужну родову підтримку. Її правління слід вважати своєрідним договором еліт (а правителями тоді були винятково чоловіки) про те, що вони дозволяють правити собою жінці.
— А звідки могла походити Ольга?
— Щодо цього є декілька версій. Одна з них — що Ольга була скандинавкою. Інша — вона могла бути автохтонного (місцевого), слов’янського походження. Третя — княгиня походила з Болгарії, з міста Пліска.
Я схиляюся до думки, що Ольга справді була болгаркою і належала до місцевої царської династії. Цей шлюб тоді суттєво вплинув на дипломатичну картину світу. Можливо, тому згодом син Ольги, Святослав, коли став князем, вирушив у Болгарію, щоб захопити велику частину цієї держави й правити там.
— Російська пропаганда систематично намагається присвоїти собі постать княгині. Зокрема, стверджуючи, що вона походила зі Пскова. Чи є для цього історичне підґрунтя?
— Єдине джерело, яке вказує на таке походження княгині, — це перекручені свідчення одного з літописців. Через майже 200 років після народження Ольги він написав, що княгиня походила з міста Плескова, помилково проасоціювавши його з містом Псков (територія сучасної Росії).
Але точно не можна встановити, чи справді це місто тоді вже існувало. А навіть якщо так і було б, Псков не міг мати настільки потужну династію, яка впливала б на орбіту київської політики. Тому, найімовірніше, йдеться саме про одну зі столиць Болгарського царства — місто Пліска.
— Чи є точні відомості, коли княгиня охрестилася?
— Хрещення Ольги і її християнська діяльність на території Русі — об’єкт величезної кількості досліджень. Цілком ймовірно, що її хрещення могло відбутися ще на території Болгарії — при народженні чи в старшому віці (задля певного символізму). У літописі “Повість временних літ” сказано, що княгиня охрещується у Константинополі, однак візантійські джерела свідчать, що до Константинополя Ольга приїхала вже як християнка.
Цікаво також, яку Церкву Ольга запрошувала на Русь: східного (візантійського) зразка чи західного (німецького). Історики досі не можуть знайти відповіді й на це питання. Так, тоді ще була єдина християнська Церква, без поділу на католиків і православних, однак різниця вже була відчутною. І до якого зразка схилялася княгиня, невідомо.
— А що відомо про шлюб Ольги та Ігоря?
— Знаємо лише, що в 945 році, укладаючи договори з Візантією, князь відправляє для верифікації окремі посольства: від себе, сина Святослава, племінників і княгині Ольги. Тобто Ольга ще при житті Ігоря мала статус правительки, а після його смерті залишилася єдиною на чолі Русі — про співправителів згадок немає.
— Ольга справді помстилася древлянам за смерть чоловіка? Чи це лише легенда?
— Древлянські племена, які жили на захід від Києва, дійсно брали участь у вбивстві князя Ігоря. І коли Ольга прийшла до влади, вона здійснила каральні експедиції на території древлян. Тоді були знищені майже всі їхні фортифікаційні споруди, гради, перенесені їхні центри правління. У часи Ольги древлянська земля фактично була розорена, а території були приєднані до Києва. Це був жорсткий, але необхідний крок, щоб централізувати владу Русі.
Однак помста, про яку розповідають літописці, може мати суто міфологічне підґрунтя. Річ у тім, що спалення міст птахами задля помсти зафіксоване в легендах різних індоєвропейських народів, а перекази про дії Ольги в 940-х роках літописець зафіксував аж у 1100-х роках, тож точно стверджувати про їхню достовірність не доводиться.
— Охарактеризуйте княгиню як державну діячку...
— Вона була реформаторкою. Почавши правити самостійно, Ольга здійснює успішні військові акції, унормовує фіскальну структуру Русі, окреслює кордони, вибудовує адміністративну систему. Це час стабільності та спокою у державі. Княгиня стабілізувала внутрішньополітичну ситуацію і вибудувала величезну дипломатичну візію інших держав на Русь. Після двох десятків років правління княгині її син Святослав мав величезні скарби. Багатства, які назбирала Ольга, дозволили князю сформувати велику армію.
— Що відомо про останні роки життя правительки?
— У 960-х роках княгиня передала владу Святославові, але, за літописами, залишалася його помічницею: опікувалася його дітьми — своїми онуками Ярополком, Олегом і Володимиром.
Останні дні Ольги — це історія про сина та матір. Коли Святослав на короткий період повернувся з Болгарії до Києва, вона попросила його залишитися, бо відчула наближення смерті. Князь покинув амбітні плани й був з хворою матір’ю. Ольга просила, щоб поховали її за християнським звичаєм, що Святослав і зробив, хоч сам був язичником.
