Лариса Косач, як відомо, народилась 25 лютого 1871 року. Вона прожила коротке життя, утім встигла досягти неабияких висот у літературі. Можливо, цих вершин було б підкорено ще більше, якби не важка хвороба, з якою Леся боролась із самого дитинства. У нашому тексті ми розповімо декілька маловідомих фактів із життя поетеси, а також розвінчаємо поширений міф про неї.
ЛАРИСА, АБО ЗЕЯ ЯПОНІКА
Леся була другою дитиною у сім’ї, народилась лише через рік після свого брата Михайла.
“Її мама, Олена Пчілка, тоді була вкрай виснаженою, мала анемію, страждала на післяпологову депресію, — розповідає Вікторія Ткаченко, доцентка кафедри літератури Вінницького педагогічного університету. — Тож вона була змушена покинути новонароджену доньку й переїхати в Болгарію — до свого брата Михайла Драгоманова”.
За словами науковиці, виходили та вигодували маленьку Лесю її батько та бабуся.
“Загалом Леся була дуже схожою на батька за характером, — розповідає дослідниця. — Що цікаво, радянські критики неодноразово писали, що стосунки з мамою у поетеси не склались. Утім насправді це — міф. Повернувшись за деякий час із Болгарії, Олена Пчілка дбала про доньку, їхні стосунки були теплими”.
“Мама навчила Лесю вишивати, дівчина вміла це робити у шість років, — каже Марія Моклиця, докторка філологічних наук, дослідниця творчості Лесі Українки. — І хоч тодішнє дворянство насміхалось із Косачів, та вони всі залюбки носили вишиванки. З дитячих світлин Лесі видно, що вона часто одягала національний одяг, носила віночок. У юності ж поетеса заплітала у коси шовкову стрічку”.
За словами дослідниць, у дитинстві Леся була дуже активною дівчинкою. У листах до бабусі поетеса згадувала, як допомагає батькам по господарству, варить варення із суниць, садить квіти.
“А ще вона любила гратися у Робінзона Крузо й лазити по деревах, — розповідає Вікторія Ткаченко. — До речі, Леся була дуже худенькою дівчинкою, через що вдома її називали Зея Японіка — це такий сорт кукурудзи”.
Леся була дуже худенькою дівчинкою, через що вдома її називали Зея Японіка — це такий сорт кукурудзи.
ВОНА НЕ ЛЮБИЛА, КОЛИ ПРО НЕЇ ПИСАЛИ “ХВОРА”
...У 10-річному віці Леся важко захворіла — через сильну застуду в неї розвинувся туберкульоз кісток та суглобів. Ця хвороба ознаменувала все її життя, призвівши до постійного болю, частих перебувань на лікуванні. Утім, попри все, Леся залишалась сильною духом, як вона сама писала, “щоб не плакать, я сміялась”.
“Леся була надзвичайно обдарованою — мала хист до музики, малювання і, попри хворобу, не відмовилась від занять цією творчістю. Ба більше — вела дуже активний спосіб життя, — каже Марія Моклиця. — Леся багато плавала, влаштовувала тривалі піші прогулянки. А гостюючи в Івана Франка в селі Криворівня, навіть вийшла на гору Писаний Камінь (1221 метр над рівнем моря. — Авт.). До речі, у Карпатах є маршрут “Стежками Лесі Українки” (загальна протяжність 18 кілометрів. — Авт.). І я вам скажу — не так просто ним гуляти навіть сучасній молодій і здоровій людині”.
Перебіг хвороби — наскрізна тема листів Лесі Українки. Але в них вона не жаліє себе.
“Леся звітувала перед рідними щодо свого лікування, переймалась тим, як багато сімейних коштів витрачають на її здоров’я, — каже дослідниця. — А ще вона не любила, коли при публікації творів згадували, що вона хворіє. До слова, на силу її характеру звертав увагу й Іван Франко, який казав, що Леся — чи не єдиний мужчина в українській літературі”.
ПРАВДА Й МІФИ ПРО КОХАННЯ ТА ДРУЖБУ ЛЕСІ
Вважається, що Леся мала нерозділене кохання до політичного діяча Сергія Мержинського.
“Утім не можна сказати, що Мержинський був цілком байдужим до Лесі: він шукав її товариства, потребував спілкування з нею. Його ставлення до поетеси було дуже ніжним, — каже Марія Моклиця. — Думаю, що вона переживала справжню трагедію через його смерть, але не через те, що він не відповідав їй взаємністю. Здолати це горе Лесі допомогла дружба з Ольгою Кобилянською. А от те, що між Лесею та Ольгою були якісь більші стосунки — це цілковитий міф”.
Поетеса лише двічі бачилась із Кобилянською, утім вони багато листувались.
“Вони називали одна одну по-чудернацьки — Хтось або Хтосічок Біленький — це Леся, а Хтось Чорненький — Ольга. Тоді вживати такі пестливі слова в листуванні було цілком нормальним, це було елементами епістолярного стилю, — каже дослідниця. — І, до речі, саме дружба з Кобилянською допомогла Лесі звернути увагу на чоловіка, що був безмежно в неї закоханий, — Климента Квітку. Вони познайомились під час гостювання Лесі у Кобилянської 1901 року, тоді й почалися їхні стосунки, що згодом переросли в громадянський шлюб, а ще пізніше — у вінчання”.
Та довго сімейним життям пара насолодитись не змогла. Леся Українка померла 1913 року від хвороби. Їй тоді було 42.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як народжувалася перша в Україні друкована книга